Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін В. Бондаря (дов. від 24.01.05) та П. Понамарьова (дов. від 7.12.04), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Юкраин-Сервис” на постанову від 18.04.2005 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20- 11/036 за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” до приватного підприємства “Юкраин- Сервис”

про стягнення 18 199, 62 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 2.02.2005 року господарського суду м. Севастополя (суддя В.Дмитрієв), залишеним без змін постановою від 18.04.2004 року Севастопольського апеляційного господарського суду позов задоволено з мотивів порушення правил користування електричною енергією.

Відповідач просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами частини 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , статей 549, 610, 614 Цивільного кодексу України (435-15) , пункту 1 статті 180 і пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України (436-15) , пункту 6.1 Правил користування електричною енергію, а також статті 11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення.

До господарського суду подано позов про стягнення грошових сум з підстав невиконання зобов’язання і господарськими судами встановлено, що сторони 15.12.2000 року уклали договір № 132, відповідно до умов якого позивач постачає відповідачу електричну енергію, а відповідач своєчасно сплачує її вартість. Додатком до договору сторони встановили строки оплати: попередня оплата в розмірі 60% договірного розміру-до 1 числа наступного місяця, 30% договірного розміру-до 15 числа поточного місяця, кінцевий розрахунок-до 26 числа поточного місяця.

Господарськими судами встановлено, що в листопаді 2004 року відповідач фактично спожив 68 905 кВт/год. у зв’язку з чим йому був направлений рахунок від 23.11.2004 року на суму 20 318, 29 грн. про оплату спожитої електричної енергії, але той розрахувався лише частково на суму 12 381, 9 грн.

За змістом частини другої пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою від 9.04.2002 року № 475 Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам” (475-2002-п) , за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання і з підстав неповної сплати вартості спожитої в листопаді 2004 року електричної енергії відповідачу були скориговані граничні величини електроспоживання на суму 18 199, 61 грн. та виставлено рахунок від 3.12.2004 року за № 47685.

Відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону України“Про електроенергетику” (575/97-ВР) , пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам (475-2002-п) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину споживачі мають сплатити енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Зазначене правило кореспондується з пунктом 7.27 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою від 31.07.1996 року № 28 (z0417-96) Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України.

За таких обставин господарські суди дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог і колегія суддів з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111- 9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення від 2.02.2005 року господарського суду м. Севастополя та постанову від 18.04.2005 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-11/036 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства “Юкраин-Сервіс” без задоволення.