ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 20/148
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М., Черкащенка М.М.
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду
України в м. Рубіжному Луганської області
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 р.
у справі N 20/148 господарського суду Луганської області
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному
Луганської області
до Акціонерного банку "Укркомунбанк"
про стягнення 68880,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Нікулова І.В.
відповідача: Тихонов О.А.
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному звернулось
до господарського суду Луганської області з позовом до
Акціонерного банку "Укркомунбанк" про стягнення 68880,00 грн.
матеріальної шкоди за несплачені страхові внески від сум отриманої
готівки по чекам, яку позивач зазначив як заробітну плату
робітникам панчішної фабрики та ліквідатора.
Рішенням господарського суду Луганської області від
30.07.2004 р. у справі N 20/148 (головуючий суддя - Кірпа Т.С,
судді: Сідляр О.О., Мінська Т.М.) позов задоволено частково,
стягнуто з Акціонерного банку "Укркомунбанк" на користь позивача
суму 67293,24 грн. несплачених страхових внесків.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 р. (судді: Семендяєва І.В. - головуючий, Єжова С.С.,
Парамонова Т.Ф.) рішення господарського суду Луганської області
від 30.07.2004 р. по справі N 20/148 скасовано, прийнято нове
рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному звернулось
до Вищого господарського суду України з касаційної скаргою, в якій
просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 р. у справі N 20/148 скасувати, рішення господарського
суду Луганської області від 30.07.2004 р. залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те,
що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної
постанови не були досліджені всі обставини справи, які мають
значення по справі, внаслідок чого неправильно застосовано норми
матеріального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між АТЗТ "Панчішна фабрика
"Рубіжанка" та Акціонерним банком "Укркомунбанк" /надалі - Банк/
укладено було договір на розрахунково-касове обслуговування. На
виконання вказаного договору Банк здійснив видачу готівки з
розрахункового рахунку АТЗТ "Панчішна фабрика "Рубіжанка" на
загальну суму 210 291,36 грн. Усі чеки, по яким видавалась
готівка, були підписані ліквідатором Воронько В.В. У всіх чеках
була зазначена мета видатків - "оплата роботи ліквідаційної
комісії" та вказано символ напряму видачі готівки - "61".
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення
та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для
виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього
Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу
(перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного
подання страхувальником платіжних документів про перерахування
коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або
документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі
невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у
порядку, встановленому Національним банком України, сплачують
відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що
дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної
вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Позовна заява обґрунтована саме невиконанням Банком
зазначеної норми Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
та видачею ним готівки на
заробітку плату без наявності платіжних документів про сплату
підприємством 32% збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування.
Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, порядок
організації роботи установами банків України з готівкового обігу
національної валюти України регулюється Інструкцією про
організацію роботи з готівкового обігу установами банків України,
яка затверджена постановою правління Національного банку України
від 19.02.01 р. N 69 ( z0216-01 ) (z0216-01)
та зареєстрована в Міністерстві
юстиції України 12.03.01 р. за N 216/5407 (із наступними змінами).
Відповідно до пункту 4.18. вказаної вище Інструкції
( z0216-01 ) (z0216-01)
, цільове призначення готівки, яку одержують
підприємства (підприємці) із своїх поточних рахунків, має
зазначатися ними в грошовому чеку з чітким формулюванням суті
операцій, що будуть здійснюватися.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до
Додатку N 1 до вказаної Інструкції ( z0216-01 ) (z0216-01)
(який діяв на
момент видачі готівки) видача готівки, пов'язаної з оплатою праці,
зазначається під символом "40", в той час як в усіх спірних чеках
мета видатків була зазначена під символом "61", який згідно
Додатку N 1 означає видачу готівки на інші цілі.
Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції,
Інструкцією не передбачено обов'язок Банку перевіряти
документальну відповідність зробленого одержувачем готівки запису
про цілі використання такої готівки.
Судом апеляційної інстанції правомірно встановлено
відсутність підстав для Банку проводити ідентифікацію клієнта
згідно статті 64 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, оскільки суть операцій та сума, зазначена
у чеках, не дає підстав Банку вважати такі операції сумнівними.
Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про
те, що відсутні підстави для стягнення з Банку суми коштів на
підставі ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України
вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, а тому підстави для її
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
м. Рубіжному Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 р. у справі N 20/148 залишити без змін.