ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 20-3/337-7/1416-7/006
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Бур'янової С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
кредиторів Карпович Л.Н., Магналюк Н.І., Бордуленко К.П.
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 25.01.05 р.
у справі N 20-3/337-7/1416-7/006 господарського суду
м. Севастополя
за позовом СФ АКБ "Укрсоцбанк"
до Відкритого акціонерного товариства "Кача"
про банкрутство
за участю представників від:
позивача - не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача - не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від
25.11.-09.12.2004 бездіяльність ліквідатора Дрогайцева А.О. щодо
включення в ліквідаційну масу майна, що знаходиться в статутному
фонді ТОВ "Ітар-Плюс" визнано неправомірною.
Ухвала господарського суду мотивована тим, що ліквідатор, в
порушення приписів ст. 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, не прийняв заходів по виявленню та включенню до
складу ліквідаційної маси усіх видів майнових активів.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.01.2005 ухвала господарського суду м. Севастополя від
25.11.-09.12.2004 скасована, а в задоволенні скарги представників
кредиторів фізичних осіб на бездіяльність ліквідатора
Дрогайцева А.О. відмовлено.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
рішення арбітражного суду м. Севастополя від 05.03.2001 по справі
N 20-4/013 визнано право власності ТОВ "Ітар-Плюс" на нерухоме
майно, а саме: магазини N 422, 411, 413, 433, 437, на загальних
зборах засновників якого 26.02.2001 було прийнято рішення про
відмову повертати внесок ВАТ "Кача" в статутний фонд ТОВ
"Ітар-Плюс" в натуральній формі.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, кредитори - фізичні особи звернулись з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України, в своїй касаційній скарзі вони
просять залишити без змін ухвалу місцевого господарського суду та
скасувати постанову апеляційного господарського суду з мотивів
невірного застосування положень ст. 25-34 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до встановлених ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
меж перегляду справи в
касаційній інстанції, касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено в судових актах, ухвалою господарського суду
м. Севастополя від 15.03.2001 ВАТ "Кача" визнано банкрутом,
відкрита ліквідаційна процедура, призначено ліквідатора
Дрогайцева А.О., припинено повноваження органу управління
банкрута, скасовано заходи запобіжного характеру.
Відповідно до основних засад Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
- всі дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі
направлені на формування ліквідаційної маси.
За змістом ст. 26 вищезгаданого Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
,
ліквідаційна маса - всі види майнових активів, майно та майнові
права банкрута, які належать йому на праві власності або повного
господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури
та виявлені в ході ліквідаційної маси, за винятком об'єктів
державного майнового фонду, в тому числі, гуртожитків, дитячих
дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які, в
разі банкрутства підприємства, передаються в порядку,
встановленому законодавством до комунальної власності відповідних
територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в
установленому порядку.
Як встановлено місцевим господарським судом, ліквідатор не
провів роботу з акумуляції ліквідаційної маси, не прийняв заходів
до виділення долі банкрута та включення її в ліквідаційну масу.
Корпоративні права підприємства банкрута в ТОВ "Ітар-Плюс" в
сумі 115900,00 визнані ліквідатором безнадійними з-за відсутності
зі сторони ліквідатора дій на формування ліквідаційної маси.
Таким чином, місцевий господарський суд зробив висновок, що
ліквідатор не вжив заходів до виділення долі банкрута та
формування ліквідаційної маси з послідуючою її реалізацією для
задоволення вимог кредиторів.
Апеляційний господарський суд, з урахуванням факту визнання
за ТОВ "Ітар-Плюс" права власності на нерухоме майно, а саме на
магазини N 442, 411, 413, 433, 4237, та того факту, що засновники
ТОВ не погодились повертати внесок в боржника до статутного фонду
ТОВ "Ітар-Плюс" в натуральній формі - зробив висновок про
необхідність скасування ухвали господарського суду та відхилення
скарги кредиторів.
Разом з тим, апеляційний господарський суд прийшовши до
висновку про правомірність дій ліквідатора щодо формування
ліквідаційної маси, та неможливістю включення майна ТОВ до
ліквідаційної маси з причин визнання за товариством "Ітар-Плюс"
права власності, не дав правової оцінки факту позбавлення власника
розумної компенсації з урахуванням вартості майна на підставі
принципу справедливості.
Колегія суддів також відмічає, що апеляційний господарський
суд не спростував встановлені місцевим господарським судом факти
щодо невжиття заходів по поверненню майна з 15.03.2001 та інші
факти, які встановлено місцевим господарським судом.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, ліквідатор із дня свого призначення формує
ліквідаційну масу та вживає заходів, спрямованих на пошук,
виявлення та повернення майна банкрута, яке знаходиться у третіх
осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 32 зазначеного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, у разі,
якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив
або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси,
необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу
про призначення нового ліквідатора.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що місцевий
господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про
неправомірність дій ліквідатора по формуванню ліквідаційної маси
та заміни ліквідатора, висновки ґрунтуються на правильному
застосування норм права, а постанову суду апеляційної інстанції
винесено без врахування вимог законодавства про банкрутство. Тому,
постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала
місцевого господарського суду залишенню в силі.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Карпович Л.Н., Магналюк Н.І.,
Бордуленко К.П. задовольнити. Постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 25.01.2001 у справі
N 20-3/337-7/1416-7/006 скасувати, а ухвалу господарського суду
м. Севастополя від 25.11.-09.12.2004 у цій справі залишити без
змін.