ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.03.2005                                         Справа N 15-92

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 12.05.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі:  <...>, розглянувши
касаційну  скаргу  підприємця  Р.І.А.,   м.   Луцьк,   на   ухвалу
господарського суду Волинської області від 08.11.2004 та постанову
Львівського апеляційного господарського  суду  від  29.12.2004  зі
справи N 15-92 за позовом підприємця Р.І.А. (далі - СПД Р.І.А.) до
Головного  управління  сільського  господарства  і   продовольства
Волинської  обласної  державної адміністрації (далі - Управління),
м. Луцьк, про визнання незаконним рішення, В С Т А Н О В И В:

     СПД Р.І.А.  звернувся  до  господарського   суду   Волинської
області  з  позовом про визнання незаконним рішення Управління про
припинення в односторонньому порядку строку  дії  договору  оренди
згідно  з  листом  від  19.11.2001  N 1450/37-22 та визнання факту
порушення цивільних прав.

     Ухвалою названого  суду   від   08.11.2004   (суддя   <...>),
залишеною    без    змін   постановою   Львівського   апеляційного
господарського суду  від  29.12.2004  (колегія  суддів  у  складі:
<...>), у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі пункту 1
статті 62   Господарського    процесуального    кодексу    України
( 1798-12  ) (1798-12)
         (далі - ГПК України) з посиланням на те,  що заява не
підлягає  розгляду  в  господарських  судах   України   через   її
непідвідомчість.

     У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД
Р.І.А.  просить ухвалу господарського суду Волинської області  від
08.11.2004  та  постанову  Львівського апеляційного господарського
суду від 29.12.2004  скасувати  та  прийняти  нове  рішення,  яким
зобов'язати  місцевий  суд  прийняти позовну заяву до розгляду для
вирішення по  суті.  Своє  прохання  скаржник  мотивує  прийняттям
судових  рішень із порушенням норм матеріального та процесуального
права.

     Відзив на касаційну скаргу не надходив.

     Усіх учасників судового процесу відповідно  до  статті  111-4
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.

     Представники учасників у судове засідання не з'явилися.

     Перевіривши правильність застосування  господарськими  судами
першої    та    апеляційної   інстанцій   норм   матеріального   і
процесуального  права,  Вищий  господарський  суд  України  дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.

     Відповідно до  статті  12  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,   яка
встановлює  підвідомчість  справ,  господарським  судам підвідомчі
справи у спорах,  зокрема,  що  виникають  при  укладанні,  зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав,
а  також  у  спорах  про  визнання  недійсними  актів  з  підстав,
зазначених у законодавстві.

     Акт державного  чи  іншого  органу - це юридична форма рішень
цих органів,  тобто офіційний письмовий  документ,  який  породжує
певні  правові  наслідки,  спрямований на регулювання тих чи інших
суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів  цих
відносин.

     Таку позицію  викладено  і  в  пункті  1 роз'яснення президії
Вищого арбітражного  суду  України  від   26.01.2000   N   02-5/35
( v5_35800-00  ) (v5_35800-00)
          "Про  деякі  питання  практики вирішення спорів,
пов'язаних  з  визнанням  недійсними  актів  державних  чи   інших
органів".

     Позивач просив  визнати  незаконним  рішення  Управління  про
припинення в односторонньому порядку строку дії  договору  оренди,
викладене  в  листі  від  19.11.2001  N 1450/37-22,  який за своїм
правовим характером  не  є  обов'язковим  для  СПД  Р.І.А.  та  не
породжує безпосередньо прав і обов'язків,  а тому попередні судові
інстанції  дійшли  обґрунтованого  висновку  про   невідповідність
заявленої вимоги приписам статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

     В свою чергу,  вимога СПД Р.І.А.  визнати факт порушення його
цивільних  прав  за  своїм  змістом  є  вимогою  про  встановлення
юридичного факту, самостійного (у вигляді окремої позовної вимоги)
вирішення якої  також  не  передбачено  статтею  12  ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .

     Доводи позивача,    викладені   в   касаційній   скарзі,   не
спростовують наведеного,  а тому  не  можуть  бути  підставою  для
задоволення скарги СПД Р.І.А.

     Таким чином, висновок попередніх судових інстанцій про те, що
дана позовна заява не  підлягає  розгляду  в  господарських  судах
України,  є  правомірним,  а судові рішення прийнято з дотриманням
вимог матеріального і процесуального права, що виключає можливість
їх скасування.

     Керуючись статтями   111-7,   111-9   -  111-11  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

     Ухвалу господарського суду Волинської області від  08.11.2004
та  постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду від
29.12.2004 зі справи N 15-92 залишити без змін, а касаційну скаргу

підприємця Р.І.А. - без задоволення.