ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 11/93-33/275
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е., суддів - Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників: позивача - Осинська О.В., відповідача -
Курдалевська О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на постанову
від 09.09.2004 Київського апеляційного господарського суду у
справі N 11/93-33/275 за позовом ЗАТ "Київстар Дж. Ес. Ем" до ДПІ
у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 12.11.2001,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.07.2004
(суддя Лосєв А.М.), винесеною на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зупинено провадження у справі N 11/93-33/275 з
посиланням на неможливість її розгляду до вирішення безпосередньо
пов'язаної з нею іншої справи N 25/239, предметом якої є саме
зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва зарахувати
надмірно сплачені позивачем суми збору за використання
радіочастотного ресурсу у 2000 році в рахунок наступних платежів
щодо сплати такого збору в 2001 році. Ухвала мотивована тим, що
позов по справі N 25/239 є первісним по відношенню до позову по
справі N 11/93-33/275, оскільки встановлення правомірності дій
відповідача щодо незарахування ним надмірно сплачених позивачем
сум збору в рахунок наступних платежів в 2001 році може вплинути
на вирішення спору по справі N 11/93-33/275.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.09.2004 (судді: Нечитайло О.М., Малетич М.М., Муравйов О.В.)
ухвалу залишено без змін з тих же підстав.
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва у поданій касаційній
скарзі просить ухвалу та постанову скасувати і поновити
провадження по справі, оскільки вважає, що у 2000 році позивач
сплачував плату за використання радіочастот, а не збір. Окрім
того, скаржник вказує на непов'язаність справ N 25/239 та
N 11/93-33/275, що нібито підтверджується позовною заявою по
справі N 25/239, в якій позивач просить здійснити зарахування
сплачених ним сум плати за використання радіочастот у 2000 р. в
рахунок наступних платежів, тобто будь-яких узгоджених податкових
зобов'язань, які виникли з 2001 р., але податкові зобов'язання зі
збору за використання радіочастотного ресурсу, визначені
оспорюваним податковим повідомленням-рішенням по справі
N 11/93-33/275, на сьогоднішній день є неузгодженими.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм
процесуального права, дійшла висновку, що оскаржувані ухвала та
постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга
відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості
розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи,
що розглядається іншим судом.
Таким чином, обов'язковою умовою для зупинення провадження у
справі є її пов'язаність з іншою справою підставами виникнення чи
іншими обставинами, які унеможливлюють розгляд справи.
Зупиняючи провадження у справі N 11/93-33/275 суд виходив з
того, що на думку позивача, невідповідність чинному законодавству
оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 12.11.2001
полягає в неправомірному донарахуванні йому відповідачем
419563,09 грн. збору за використання радіочастотного ресурсу у
2001 році, що, в свою чергу, обумовлено безпідставним
незарахуванням надмірно сплачених позивачем сум збору за
використання радіочастотного ресурсу у 2000 році в сумі
735408 грн., в рахунок наступних платежів по сплаті цього збору за
лютий, квітень та травень 2001 р., як того вимагав позивач у своїй
заяві від 01.11.2000 N 2084/2, направленій до ДПІ у Залізничному
районі м. Києва. Водночас предметом спору у справі N 25/239 є саме
вимоги про зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
зарахувати надмірно сплачені позивачем суми збору (735408 грн.) в
рахунок наступних платежів по сплаті такого збору в 2001 р.
Колегія погоджується з такими висновками суду першої
інстанції з огляду на таке.
Предмети господарських спорів у справах N 25/239 та
N 11/93-33/275 за участю тих же сторін відрізняються між собою,
однак позовні вимоги тісно пов'язані підставами їх виникнення, а
саме необхідністю встановлення правомірності дій відповідача щодо
незарахування надмірно оплачених позивачем у 2000 році сум збору в
рахунок наступних платежів по цьому збору в 2001 році. Адже
оспорюваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено
податкові зобов'язання по збору за використання радіочастотного
ресурсу за лютий, квітень та травень 2001 р.
Взаємозалік сум переплати по збору за 2000 рік та податкових
зобов'язань по ньому за три місяці 2001 року позивач пропонував
здійснити ще за заявою від 01.11.2000 N 2084/2, направленою до ДПІ
у Залізничному районі м. Києва.
Цілком очевидно, що вимога про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 12.11.2001 має похідний характер від
вимог про зобов'язання відповідача зарахувати переплачені
позивачем кошти по збору за 2000 рік в рахунок платежів за
2001 рік.
При цьому колегія відхиляє твердження скаржника про
пред'явлення позивачем у справі N 25/239 вимог щодо зарахування
сум переплати виключно в рахунок узгоджених податкових зобов'язань
по збору за 2001 рік, оскільки позовна заява товариства від
02.07.2004 (а.с. 93-96, том 2) не містить жодних вказівок з цього
приводу.
Не заслуговують на увагу також доводи відповідача щодо сплати
позивачем у 2000 році не збору, а плати за використання
радіочастот, оскільки виходячи зі змісту ч. 3 ст. 24 Закону
України "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
плата за
використання радіочастотного ресурсу України включає в себе
щомісячний збір та одноразовий платіж за видачу ліцензії на
використання радіочастот.
Зважаючи на вищенаведене господарський суд м. Києва
обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для зупинення
провадження у справі N 11/93-33/275, всебічний та об'єктивний
розгляд якої неможливий до вирішення безпосередньо пов'язаної з
нею справи N 25/239 за участю тих же сторін, а тому підстави для
скасування оскаржуваних ухвали та постанови відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.09.2004 у справі N 11/93-33/275 залишити без змін, а касаційну
скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва - без задоволення.