ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 10/181
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної
скарги Української державної інноваційної компанії в особі
Чернігівського регіонального відділення
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.10.2004 р.
у справі господарського суду Чернігівської області N 10/181
за позовом Української державної інноваційної компанії в
особі Чернігівського регіонального відділення
до Відкритого акціонерного страхового товариства "Гарантія"
(далі - ВАСТ "Гарантія")
Чернігівської державної сільськогосподарської
машинотехнологічної станції
про визнання договору частково недійсним
за участю представників сторін:
від позивача - Серкова О.В;
від відповідачів: ВАТ "Гарантія" - Бунін А.Ю.;
Чернігівська ДСМС - не з'явилися.
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
13 серпня 2004 року (суддя Пашкіна С.І.), залишеним без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
29 жовтня 2004 року (суддя Коробенко Г.П. - головуючий, судді:
Андрієнко В.В., Полянський А.Г.), відмовлено в задоволенні
позовних вимог Української державної інноваційної компанії щодо
визнання недійсними пунктів 4.2.1 та 6.5.6 договору майнового
страхування фінансового ризику неповернення позики N 17-6-45/00
від 31.07.2000 р. з мотивів відповідності даних пунктів договору
вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Українська державна інноваційна компанія в особі Чернігівського
регіонального відділення звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати,
оскільки, на думку оскаржувача, судами неправильно застосовано
норми матеріального права, у зв'язку з чим просить прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами обох інстанцій, 31.07.2000 р. між
позивачем та відповідачами був укладений договір майнового
страхування фінансового ризику неповернення позики N 17-6-45/00
(а.с. 8-11). Предметом цього договору є майнове страхування
фінансового ризику повного повернення позивачеві позики, яку він
надав підприємству-відповідачу у справі Чернігівській державній
сільськогосподарській МТС для реалізації умов інноваційного
проекту N 31 від 31.07.2000 р. на підставі вказаного договору щодо
надання позики.
Згідно п. 4.2.1 зазначеного договору зміна умов або
пролонгація договору позики без узгодження з ВАСТ "Гарант" є
однією з підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування
позивачу.
Так, п. 6.5.6 договору встановлює заборону сторонам вносити
зміни в умови договору позики без згоди ВАСТ "Гарантія".
Відповідно до ст.ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, однією з підстав визнання правочину недійсним є
невідповідність його змісту вказаному кодексу, іншим актам
цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у
сфері страхування, є Закон України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
В силу ст. 16 зазначеного Закону ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
встановлено
перелік обов'язкових умов договору страхування. Крім того,
вказаною статтею визначено, що окрім наведених обов'язкових умов,
договір страхування може містити інші умови за згодою сторін.
Статтею 26 Закону ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
визначені підстави для відмови
страховика у здійсненні страхових виплат або страхового
відшкодування, а також зазначено, що умовами договору страхування
можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у здійсненні
страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.
Пункти 4.2.1 та 6.5.6 договору N 17-6-45/00 від 31.07.2000 р.
не суперечать вимогам чинного законодавства України, а отже
висновок судів про відсутність підстав для визнання даних пунктів
недійсними колегія суддів вважає правомірним.
Посилання скаржника на те, що законодавство України
передбачає особливості правового регулювання відносин страхування
в різних сферах діяльності з урахуванням їх особливостей, у даному
випадку - страхування у сфері інноваційної (яка є різновидом
інвестиційної) діяльності, а отже при визначенні умов договору
страхування слід керуватися положеннями Закону України "Про
інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
, колегія суддів вважає
такими, що не відповідають загальним правовим засадам.
Так, у преамбулі Закону України "Про інвестиційну діяльність"
( 1560-12 ) (1560-12)
зазначено, що цей закон визначає загальні правові,
економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на
території України, а отже, він ніяким чином не пов'язаний з
відносинами страхування, врегульованими спеціальним
законодавством.
Інші доводи касаційної скарги судовою колегією до уваги не
приймаються, оскільки зводяться до намагань відповідача надати
перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, рішення господарського суду Чернігівської
області від 13.08.2004 р. та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 29.10.2004 р. у даній справі прийняті у
відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і
підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.10.2004 р. у справі господарського суду Чернігівської області
N 10/181 залишити без змін, а касаційну скаргу Української
державної інноваційної компанії в особі Чернігівського
регіонального відділення - без задоволення.