ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 05-6-11/664
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Т. Гоголь, за участю
представників: позивача - Капітана І.В., дов. від 16.12.2004 р.,
Лужецького П.А., відповідачів - Андрійченка В.А., дов. від
08.09.2004 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у
місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову
від 16.11.2004 року Київського апеляційного господарського суду у
справі (позовні матеріали) N 05-6-11/664 господарського суду міста
Києва за позовом Державного підприємства спеціального зв'язку до
Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по
роботі з великими платниками податків про визнання недійсними
висновків акта та податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 січня
2005 року у справі /позовні матеріали/ N 05-6-11/664
господарського суду міста Києва касаційна скарга Спеціалізованої
державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими
платниками податків на постанову від 16.11.2004 року Київського
апеляційного господарського суду у зазначеній справі прийнята до
провадження колегією суддів у складі головуючого - Т. Дроботової,
суддів - Н. Волковицької, Г. Фролової.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
Суду України Осетинського А.Й. від 22.03.2005 р. склад
колегії суддів замінено та призначено колегію у складі
головуючого - Т. Дроботової, суддів - Н. Волковицької, Т. Гоголь.
Державне підприємство спеціального зв'язку звернулось до
господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними
висновків акта N 520/15-1/5-1/24366929 від 06.08.2004 року та
податкових повідомлень-рішень N 0000781501/0 від 09.08.2004 року
на суму 54419,72 грн. та N 0000561501/0 від 09.08.2004 року на
суму 28400,00 грн.
Ухвалою від 15.09.2004 року у прийнятті позову відмовлено на
підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
з тих підстав, що позов про визнання
недійсними висновків перевірок та висновків податкових
повідомлень-рішень не підлягає розгляду в господарських судах
України, оскільки висновки акта про результати планової
документальної перевірки встановлюють лише факт та не породжують у
позивача прав та обов'язків.
За апеляційною скаргою Державного підприємства спеціального
зв'язку Київський апеляційний господарський суд постановою від
16.11.2004 року ухвалу господарського суду скасував. Справу
направив до господарського суду для розгляду по суті.
Мотивуючи постанову, суд погодився з висновками суду стосовно
неможливості розгляду вимог про визнання недійсними висновків
актів перевірок.
Щодо позовних вимог, які стосуються податкових
повідомлень-рішень, то в цій частині колегія не погодилась з
ухвалою, оскільки такі вимоги підлягають розгляду. Стосовно дещо
некоректного формулювання вимог, то апеляційна інстанція
зазначила, що, у даному випадку суд не повинен був на цій підставі
відмовляти у прийнятті позовної заяви.
При цьому, колегія звернула увагу на ту обставину, що
податкове повідомлення-рішення не містить ніяких висновків і має
категоричну форму.
Спеціалізована державна податкова інспекція подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
скасувати постанову та припинити провадження у справі, мотивуючи
скаргу доводами про порушення судом норм процесуального права, а
саме: пункту 2 статті 103 та пункту 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Спеціалізована державна податкова інспекція вважає
неправомірним застосування судом пункту 2 статті 103
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
рахує, що у даній ситуації, з врахуванням положень пункту 1
статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у
відповідності до якого даний спір не підлягає вирішенню в
господарських судах України, провадження у справі має бути
припинено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в ухвалі та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство
спеціального зв'язку звернулось до господарського суду міста Києва
з позовом про визнання недійсними висновків акта
N 520/15-1/5-1/24366929 від 06.08.2004 року та податкових
повідомлень-рішень N 0000781501/0 від 09.08.2004 року на суму
54419,72 грн. та N 0000561501/0 від 09.08.2004 року на суму
28400,00 грн.
Відповідно пункту 1 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя відмовляє у прийнятті позовної
заяви, якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах
України.
Підвідомчість справ господарським судам передбачена
статтею 12 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою судам
підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів
з підстав, зазначених у законодавстві.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень
цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує
певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших
суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих
відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ,
і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти
поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного
характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи
іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий
документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить
загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що
ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то
вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи
визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими
органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі
відповідних органів та його компетенції і регламентуються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, відповідними законами України
та положенням (статутом) про такий орган.
Не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій,
документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи
за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають
обов'язкового характеру.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до приписів
пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли сума податкового
зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до
статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику
податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для
такого нарахування, посилання на норму податкового закону,
відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок
податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового
платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх
наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про
наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки,
передбачені законом для оскарження нарахованого податкового
зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму
податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган
надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Аналіз наведених приписів дає підстави вважати, що актом
податкового органу, який у розумінні статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
може бути визнаний
недійсним, є податкове повідомлення-рішення, в зв'язку з чим
касаційна інстанція дійшла висновку, що постанова Київського
апеляційного господарського суду повністю обґрунтована, відповідає
вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Твердження заявника щодо неправильного застосування
апеляційним судом пункту 2 статті 103 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційною інстанцією
до уваги не приймаються, оскільки вони не відповідають дійсності
та не ґрунтуються на матеріалах справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.11.2004 року у справі (позовні матеріали) N 05-6-11/664
господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну
скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті
Києві по роботі з великими платниками податків - без задоволення.