ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N 323/19-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А., суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги Відкритого акціонерного товариства "Сквирський комбінат
хлібопродуктів", м. Сквира, на ухвалу від 24.11.2004 року
Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі
N 323/19-04 господарського суду Київської області за позовом
Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції до: 1. ВАТ
"Сквирський комбінат хлібопродуктів"; 2. Малого приватного
підприємства "Равелін", м. Біла Церква, про визнання угоди
недійсною та стягнення 71654,70 грн. в судовому засіданні; взяли
участь представники: від позивача: не з'явились від відповідача-1:
Тюрін А.В. (довіреність від 10.11.2004 р. N 554), від
відповідача-2: не з'явились, В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду (головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Самусенко С.С.,
Шевченко В.Ю.) від 24.11.2004 року по справі N 323/19-04 повернуто
апеляційну скаргу ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" на
рішення господарського суду Київської області від 01.11.2004 року
на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В касаційній скарзі ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів"
просить скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 24.11.2004 року повністю і передати справу
на розгляд Київському міжобласному апеляційному господарському
суду, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального
права, а саме: п. 3 ч. 1 ст. 97, ст. 99 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підпункту "г" п. 1,
п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач та відповідач-2 не скористалися наданим процесуальним
правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
правильність застосування Київським міжобласним апеляційним
господарським судом норм процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції апеляційна скарга відповідача-1
була повернута на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з тих мотивів, що скаржником до скарги не додано
документів, що підтверджують сплату державного мита у
встановленому розмірі.
Так, судом зазначено, що Сквирською міжрайонною державною
податковою інспекцією було заявлено дві позовні вимоги, а саме,
про визнання недійсною угоди та про стягнення 71654,70 грн.
Відповідно до ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито
сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в
порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
, зокрема, підпунктом "г" пункту 1 статті 3, визначено, що
за подання апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови,
а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами в доход
державного бюджету України сплачується 50 відсотків ставки, що
підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду в першій
інстанції; а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки,
обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Виходячи із вищенаведеної норми Декрету ( 7-93 ) (7-93)
, суд зробив
висновок, що державне мито за розгляд справи про визнання
недійсною угоди та стягнення 71654,70 грн., у разі подання особою,
що не звільнена від сплати мита, повинно бути сплачено відповідно
85 грн. та 716,55 грн., а відтак за подання апеляційної скарги -
42,50 грн. та 307,78 грн.
Як вбачається із доданого до апеляційної скарги платіжного
доручення N 2121 від 10.11.2004 року, заявником за подання
апеляційної скарги сплачено лише 42,50 грн. державного мита.
Колегія суддів відзначає, що позов у даній справі заявлений
щодо визнання угоди недійсною із одночасним проханням застосувати
наслідки у вигляді односторонньої реституції, отже він має
виключно майновий характер із сплатою державного мита за подання
касаційної скарги в сумі 307,78 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається
апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано
документів, що підтверджують сплату державного мита у
встановленому порядку і розмірі.
Тому, відповідачем-1 державне мито сплачено не у
встановленому розмірі, оскільки недоплачено 265,28 грн.
(307,78 грн. - 42,50 грн. = 265,28 грн.).
За таких обставин оскаржувана ухвала Київського міжобласного
апеляційного господарського суду є законною і не підлягає
скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11, ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" від
20.12.2004 року N 554-01 на ухвалу Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року у справі
N 323/19-04 залишити без задоволення, а ухвалу Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року
у справі N 323/19-04 - без змін.