3/202 Про повернення майна, - Текст документа

Державний комітет статистики України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного банку “Аллонж” і просить суд зобов’язати останнього повернути нерухоме майно (нежиле приміщення) загальною площею 28,50 кв.м. , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Шота Руставеллі, 3, у зв’язку з відмовою орендодавця (позивача) від договору оренди № 5-ор/2001 від 20.07.2001р. у порядку ст. 782 ЦК України (435-15) .

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2005р. (суддя Хілінська В.В.) позов задоволено повністю: зобов’язано Акціонерний банк “Аллонж” повернути нежитлове приміщення площею 28,50 кв.м. , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Шота Руставеллі, 3 Державному комітету статистики України шляхом виселення; присуджено до стягнення з відповідача судові витрати. Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції встановив, що 20.07.2001р. між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення № 5-ор/2001 від 20.07.2001р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Шота Руставеллі, 3. Доповідач: Палій В.М.

Відповідно до умов цього договору відповідач прийняв в орендне користування, визначене договором, приміщення загальною площею 28,50 кв.м. , що підтверджується актом прийому-передачі від 20.07.2001р.

Пунктом 9.1. договору строк його дії встановлений з 20.07.2001р. до 31.12.2003р., але в подальшому продовжений у відповідності до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , ст.ст. 782, 783, 785 ЦК України (435-15) , ст. 291 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) , та виходив з того, що договір оренди, укладений між сторонами, є розірваним з моменту одержання відповідачем 13.08.2004р. повідомлення позивача про відмову від договору у зв’язку з не внесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи, що нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, а дія договору оренди № 5-ор/2001 від 20.07.2001р. припинилася внаслідок відмови наймодавця (позивача) від договору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач зобов’язаний негайно повернути приміщення позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. (головуючий, суддя Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що нормами Господарського кодексу України (436-15) , який є пріоритетним спеціальним законом, заборонена відмова від договору оренди в односторонньому порядку. Не передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку й Законом України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) та договором оренди № 5-ор/2001 від 20.07.2001р. Відповідно до частини 6 статті 283 ГК України (436-15) до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, у господарського суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки договір оренди не припинив свою дію.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 651, 781, 782, 785 ЦК України (435-15) , ст.ст. 188, 291 ГК України (436-15) , ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) , залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 1,2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” (2116-12) на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, зокрема щодо здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Як встановлено судами двох інстанцій 20.07.2001р. між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення № 5-ор/2001 від 20.07.2001р. для розміщення банку, площею 28,5 кв.м. , за адресою: м. Київ, вул.Шота Руставеллі, 3, що знаходиться на балансі Держкомстату України.

Спеціальним законом, що регулює відносини оренди майна, яке є державною чи комунальною власністю, є Закон України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) (далі –Закон (2269-12) ).

Відповідно до ст. 5 Закону (2269-12) , орендодавцями є підприємства –щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство.

В силу п. 3 ст. 26 Закону (2269-12) , на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України (436-15) , за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу п. 6 вказаної норми, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Ст. 18 Закону (2269-12) , як і загальною нормою - п. 3 ст. 285 ГК України (436-15) , визначено, що одним із основних обов’язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ст. 291 ГК України (436-15) , договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України (436-15) .

Згідно ч. 1 ст. 188 ГК України (436-15) , зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України (435-15) , у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до загальних норм, а саме ч. 1 ст. 782 ЦК України (435-15) , наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У такому випадку договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зазначена норма застосовується відповідно до п. 3 ст. 291 ГК України (436-15) , в силу якої підстави дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін визначаються ЦК України (435-15) .

Із акта звірки розрахунків між сторонами (а.с.28) вбачається, що станом на 14.01.2005р. заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати становить 464 404,17 грн.

Судами двох інстанцій встановлено, що позивач, у відповідності до ч. 1 ст. 782 ЦК України (435-15) , листом № 17/2-2-9/150 від 12.08.2004р. (а.с.14) повідомив відповідача про відмову від договору оренди № 5-ор/2001 від 20.07.2001р.

Повідомлення про відмову від договору оренди вручено відповідачу 13.08.2004р., про що свідчить відмітка (печатка відповідача) на самому попередженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК України (435-15) , у разі відмови від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди № 5-ор/2001 від 20.07.2001р. є розірваним з 13.08.2004р.

В силу ч. 4 ст. 291 ГК України (436-15) , правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України, а також ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Так, згідно ст. 27 Закону (2269-12) , у разі розірвання договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України (435-15) , встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Із матеріали справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про звільнення орендованого приміщення у строк до 31.12.2004р. (а.с.18), яку відповідач залишив без реагування і орендоване ним приміщення не звільнив.

На підставі встановлених фактичних обставин судом першої інстанції з’ясовано дійсні права і обов’язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, правомірно задоволено позов, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції не було.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Державного комітету статистики України задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. у справі № 3/202 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2005р.