ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N 17/21
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В.
за участю повноважних представників:
позивача - Шемет А.О.,
відповідачів - Сисоєнко Л.Б.,
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
Української державної інноваційної компанії
на рішення (ухвалу) від 12 квітня 2001 року арбітражного суду
м. Києва
та постанову від 26 серпня 2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом Української державної інноваційної
компанії
до ВАТ "Акціонерної компанії "Сатер"
про стягнення 300000 гривень,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 17 травня 2000 року
(суддя Отрюх Б.В.) постановлено стягнути з рахунку ВАТ "Акціонерна
компанія "Сатер" на користь Київського міського відділення
Державного інноваційного фонду України 290000 грн. боргу та
3000 грн. держмита.
В частині позовних вимог про стягнення 10000 грн. провадження
у справі припинено.
Ухвалою Голови арбітражного суду м. Києва Пінчук А.М. від 12
квітня 2001 року зупинено провадження у справі N 17/21 до
вирішення питання щодо реструктуризації боргу ВАТ "Акціонерна
компанія "Сатер" на 5 років, починаючи з 2001 року за дорученням
N інд. 22 від 3.04.2001 р. Кабінету Міністрів України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26 серпня 2004 року ухвалу господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Українська державна інноваційна компанія
просить вказані судові рішення скасувати, як незаконні і
необґрунтовані.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія
"Сатер" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у
зв'язку з необгрунтованістю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вимоги якої ідентичні ст. 79
Адміністративно-процесуального кодексу України від 6 листопада
1991 року, який діяв на момент прийняття ухвали Арбітражним судом
м. Києва від 12.04.2001 року, господарський суд зупиняє
провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до
вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує
господарські спори, або відповідного питання компетентними
органами.
Відповідно до зазначеного вказана стаття підлягає до
застосування виключно у випадку неможливості розгляду справи по
суті, а не після постановлення 17 травня 2000 року рішення
Арбітражним судом м. Києва та набрання останнім законної сили.
Крім того, суд вважає, що звернення відповідача до Кабінету
Міністрів України з питань реструктуризації заборгованості не є в
розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставою для зупинення провадження у справі.
За таких обставин суд вважає, що ухвала арбітражного суду
м. Києва від 12.04.2001 року, як прийнята з порушенням норм
процесуального права не може залишатись без змін і підлягає
скасуванню.
Перевіряючи законність та обґрунтованість зазначеної ухвали
апеляційний господарський суд на вказані порушення уваги не
звернув, тому постанова апеляційної інстанції також підлягає
скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26 серпня 2004 року та ухвалу арбітражного суду м. Києва від
12 квітня 2004 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
Справу повернути господарському суду м. Києва.