ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N А-1/10
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім
Нафто-Трейд" на постанову Львівського апеляційного господарського
суду у справі N А-1/10 від 2 червня 2004 року за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Нафто-Трейд"
до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ОДПІ від
29.11.02 N 0001762301/0 та N 0001772301/0, в судовому засіданні
взяли участь представники сторін: від позивача - Дунець О.Я., д.
від 05.01.2005, від відповідача - Гуменюк Б.С., д. від 25.02.2005,
в судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.03.2005 р. до
17.03.2005 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім
Нафто-Трейд" у січні 2003 р. заявлений позов про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень Надвірнянської об'єднаної
державної податкової інспекції від 29.11.2002:
- N 0001762301/0, яким позивачеві донараховано 893900 грн.
податку на прибуток та 89390 грн. штрафних санкцій за несплату
донарахованої суми цього податку;
- N 0001772301/0, яким донараховано 708067,76 грн. податку на
додану вартість та 175310 грн. штрафних санкцій за несплату цього
податку. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача
порушень приписів пункту 18.3 статті 18 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункту 7.2.1
пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
16.12.2003, ухваленим суддею Соботник В.В., в задоволенні позовних
вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції від
29.11.2002 N 0001762301/0 та N 0001772301/0 відмовлено. Рішення
господарського суду вмотивоване тим, що донарахування позивачеві
податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування
штрафних санкцій з цих податків є правомірним з огляду
встановлення факту порушення позивачем приписів пункту 18.3
статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5
пункту 7.4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Львівський апеляційний господарський суд у складі головуючого
Бонк Т.Б., суддів Юркевич М.В. та Дух Я.В. постановою від
02.06.2004 перевірене рішення господарського суду
Івано-Франківської області змінив. Суд апеляційної інстанції
провадження у справі в частині застосування до позивача штрафних
санкцій в розмірі 89390 грн. з податку на прибуток та 175310 грн.
з податку на додану вартість припинив на підставі приписів
пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. В цій частині постанова вмотивована тим, що наказом
Надвірнянської ДПІ від 10.01.2003 N 13 оспорювані податкові
повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій з
податку на прибуток в розмірі 89390 грн. та податку на додану
вартість в розмірі 175310 грн., на час прийняття рішення судом,
були скасовані. В іншій частині рішення господарського суду
залишено без змін з мотивів у ньому викладених.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім
Нафто-Трейд" звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати рішення та
постанову у справі як такі, що прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про
задоволення позову. Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в
касаційні скарзі, товариство посилається на помилкове застосування
приписів абзацу 3 підпункту 5.3 наказу ДПА України N 253
( z0567-01 ) (z0567-01)
від 21.06.2001. При цьому скаржник посилається на те,
що податкові повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПІ від
10.01.2003 N 0000032301/1, N 0000042301/1 та оспорені податкові
повідомлення-рішення від 29.11.2002 N 0001762301/0, N 0001772301/0
прийняті на підставі акта перевірки від 15.11.2001 в частині
визначення донарахованих сум податку на прибуток та податку на
додану вартість, є однаковими. Проте, на думку скаржника, на даний
момент податкові повідомлення-рішення від 29.11.2002 відсутні, а
рішення від 10.01.2003 позивачем оскаржуються у справі N А-13/18.
Заявник посилається на неправильне застосування судом приписів
пункту 1.31 статті 1, підпункту 7.9.1 статті 7, підпункту 11.3.1
статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та неврахування приписів
роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання
практики вирішенні спорів за участю органів державної податкової
служби" N 02-5/451 ( v_451800-95 ) (v_451800-95)
від 12.05.95. Скаржник
наголошує, що не включаються до валового доходу і не підлягають
оподаткуванню кошти, залучені платником податку на підставі
договору комісії N РН01/03/2001. Тобто заявник з посиланням на
приписи пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про податок на додану
вартість" зазначає, що сплата податку на додану вартість
здійснюється особою, яка возить (пересилає) товари на Україну.
Оскільки за послуги, надані позивачу Компанією "INTEROIL" за
договором N ISA-TDN-16040, що укладений на виконання договору
комісії N РН-01/03/2001, оплату ввізного ПДВ здійснює комісіонер
(ТОВ "Торговий Дім Нафто-Трейд") за рахунок комітента (ДП "Фірма
Фіаніт Альфа" СПАО "Фірма Фіаніт"), то відсутні підстави для
донарахування спірних сум податку на додану вартість позивачеві.
Товариство вважає, що судом апеляційної інстанції порушені приписи
статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Від Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції
отриманий відзив на касаційну скаргу про залишення без змін
постанови апеляційної інстанції.
Вищий господарський суд України, переглянувши матеріали
справи і касаційну скаргу за участю представників сторін,
заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування апеляційним господарським судом правових норм, не
вбачає підстав для задоволення скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що Надвірнянською об'єднаною
державною податковою інспекцією прийняті податкові
повідомлення-рішення від 29.11.2002 року N 0001762301/0, яким
Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нафто-трейд"
донараховано податку на прибуток у сумі 893900 грн. та 89390 грн.
штрафних санкцій; N 0001772301/0, яким донараховано 708067,76 грн.
податку на додану вартість та 175310 грн. штрафних санкцій за
несплату цього податку. Зазначені податкові повідомлення-рішення
відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачем
були оскаржені до Надвірнянської об'єднаної державної податкової
інспекції. Рішеннями Надвірнянської ОДПІ про результати розгляду
скарг від 18.12.2002 року N 6432/23 та N 6431/23 оскаржені
податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Наказом
начальника Надвірнянської об'єднаної державної податкової
інспекції від 10.01.2003 р. N 13 податкові повідомлення-рішення
від 29.11.2002 року N 0001762301/0, N 0001772301/0 та рішення про
результати розгляду скарг від 18.12.2002 року N 6432/23, N 6431/23
були скасовані в частині застосованих штрафних санкцій з
податків - на додану вартість в розмірі 175310 грн.; - на прибуток
у розмірі 89390 грн., з підстав помилковості застосування під час
розрахунку штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.3
замість підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами". Згідно з наказом від
10.01.2003 року N 13 до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім Нафто-Трейд" застосовані штрафні санкції з податку
на додану вартість у розмірі 350620 грн. та 446950 грн. з податку
на прибуток. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем були
оскаржені податкові повідомлення-рішення від 29.11.2002 року
N 0001762301/0 та N 0001772301/0 до Державної податкової
адміністрації в Івано-Франківській області. За результатами
розгляду скарг прийнято рішення від 15.01.2003 року N 92/25-019/9,
яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про
результати розгляду скарг від 18.12.2002 року N 6432/23, N 6431/23
залишені без змін з урахуванням наказу 10.01.2003 року N 13, а
скарга - без задоволення.
Відповідно до приписів пункту 6.6 статті 6 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі,
коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних
санкцій) або податкового боргу збільшується в наслідок їх
адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове
повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму
такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення.
Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому
окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або
оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", із
застосуванням строків, встановлених для сплати або оскарження
нового податкового зобов'язання. Згідно пункту 1.9 статті 1
названого Закону податкове повідомлення - це письмове повідомлення
контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму
податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у
випадках, передбачених Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами". Пунктом "б" частини 2 підпункту 5.3 пункту 5
Порядку направлення органами державної податкової служби України
податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року
N 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
06.07.2001 року за N 567/5758, який діяв під час прийняття
оспорюваних податкових повідомлень-рішень, передбачено, що у разі
збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за
результатами розгляду скарги платника податків відповідний
підрозділ податкового органу направляє платникові податків, згідно
із зазначеним Порядком, окреме податкове повідомлення на суму
збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане
податкове повідомлення не відкликається. Тобто на момент прийняття
рішення господарським судом Івано-Франківської області від
16.12.2003 року штрафні санкції, визначені у податкових
повідомленнях-рішеннях Надвірнянської ОДПІ від 29.11.2002 року
N 0001762301/0 та N 0001772301/0, були скасовані наказом
начальника Надвірнянської ОДПІ від 10.01.2003 року N 13, а
рішенням про результати розгляду скарги від 15.01.2003 року
N 92/25-019/9 оспорювані податкові повідомлення-рішення залишені
без змін в частині визначення сум податку на додану вартість та
податку на прибуток. Наведені обставини встановлені апеляційною
інстанцією, підтверджуються матеріалами справи, що спростовує
довід касаційної скарги про порушення судом приписів
процесуального права.
Приписами пункту 18.3 статті 18 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що у
разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати
товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в
офшорних зонах, чи при здійсненні таких розрахунків через таких
нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того,
чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі)
безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати
платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг)
включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 %
від оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг). Перелік
офшорних зон щорічно оприлюднюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перелік
офшорних зон" від 14.02.2002 року N 53-р ( 53-2002-р ) (53-2002-р)
, яке діяло
на момент здійснення господарської операції з надання послуг,
Панама належить до офшорних зон. Судами попередніх інстанцій
визначено, що позивачем не надано доказів сплати ним 100 %
зазначених витрат. Такий висновок підтверджується матеріалами
справи, з огляду на те, що оплата за надані послуги згідно
контракту від 16.04.2002 року N ISA-TDN-160402 Товариством з
обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нафто-Трейд" не
проведена. Оскільки однією з обов'язкових вимог пункту 18.3
статті 18 Закону України "Про оподаткування підприємств" є
обов'язковість оплати наданих послуг, яку платником не дотримано,
то і віднесення ним 85% від суми наданих послуг до складу валових
витрат проведено з порушенням приписів наведеної статті. Наведеним
спростовується довід позивача про правильність нарахування ним
податкових зобов'язань з податку на прибуток у другому кварталі
2002 року.
Водночас господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що 21.03.2001 року між ДП "Фірма Фіаніт
Альфа", СПАТ "Фірма Фіаніт" (комітент) та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім Нафто-Трейд" (комісіонер) був
укладений договір комісії, за умовами якого комісіонер від свого
імені та за рахунок комітента здійснює закупку сирої нафти
російського походження в інтересах останнього. Факт надання послуг
компанією "Interoil S.A." саме на виконання договору комісії
спростовується висновком господарських судів про недоведеність
цієї обставини, оскільки умови останнього не кореспондуються, не
мають посилань про його укладання на користь комітента. Згідно
пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продажем товарів є будь-які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки
та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу
прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків
її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не
належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів
комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального
зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших
цивільноправових договорів, які не передбачають передачу права
власності на такі товари іншій особі. Продаж послуг (робіт) - це
будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг
(результатів робіт), надання права на користування або
розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а
також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за
компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг
(робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає
надання права на користування або розпорядження товарами у межах
договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи
передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші
об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової,
власності. Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про
податок на додану вартість" платником податку є особа, яка ввозить
(пересилає) товари на митну територію України або отримує від
нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на
митній території України. Судом встановлено, що, отримавши послуги
від компанії "Iteroil S.A." з перевезення та
транспортно-експедиційного обслуговування згідно угоди від
16.04.2002 року N ISA-TDN-160402, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім Нафто-Трейд" здійснило
купівлю-продаж послуг. Згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою
виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні)
товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням
у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення
податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата
списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату
робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт
виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з
подій відбулася першою. Документом, що засвідчує факт виконання
послуг, є акт прийому-передачі робіт від 18.06.2001 року. Відтак,
після оформлення цього акта позивачеві необхідно було здійснити
нарахування податку на додану вартість. Тобто суди визнали
недоведеним факт здійснення саме комісійних послуг за умовами
наведеної угоди. Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції. Переглядаючи у касаційному порядку судову
постанову касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права. При цьому не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені господарським судом чи відхилені ним, вирішувати
питання достовірності, переваги доказів, збирати або додатково
перевіряти докази. Наведеним спростовуються доводи скаржника про
відсутність у податкової інспекції підстав для донарахування йому
спірних сум податку на додану вартість.
З огляду на встановлені судами обставини справи у суду
відсутні правові підстави для скасування судових актів у справі та
задоволення касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
16.12.2003 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.06.2004 р. у справі N А-1/10 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий Дім Нафто-Трейд" залишити без задоволення.