Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, Дерепи В.І.,

судді

суддів Дунаєвської Н.Г., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

приватного підприємства “Суперіор”

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 01.06.2005 року

у справі № 33/55

за позовом приватного підприємства “Суперіор”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-

Продукт”

Про стягнення 1 558,57 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 5.04.2005 року (суддя Т.Разіна) позов задоволено, стягнуто з відповідача 1 558,57 грн. заборгованості з оплати поставленого товару.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1.06.2005 року (І.Науменко, О.Голяшкін, Л.Білецька) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5.04.2005 року скасоване, в позові відмовлено через необґрунтованість.

В касаційній скарзі приватне підприємство “Суперіор”, не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної інстанції, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5.04.2005 року залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1.06.2005 року –без змін.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, між приватним підприємством “Гревіті” та товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Продукт” був укладений договір від 23.12.2003 року за № 0000116, відповідно до умов якого сторони домовились про встановлення прямих довготермінових господарських відносин на поставку товарів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За накладною від 22.12.2003 року № ГР 0000049 ПП “Гревіті” передало ТОВ “Дніпро-Продукт” товар на загальну суму 3 310,27 грн.

В подальшому ПП “Гревіті” на підставі договору відступлення права вимоги від 27.08.2004 року № 5 передало ПП “Суперіор” право вимоги по договору купівлі-продажу від 23.12.2003 року за 9 0000116.

Як встановлено судами, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 1 751,70 грн., і на момент звернення до суду з позовом за отриманий товар на суму 1 558,57 грн. з позивачем не розрахувався.

Погоджуючись з висновками судових інстанцій про відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів про отримання відповідачем товару саме на підставі договору від 23.12.2003 року за № 0000116, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини виникли шляхом прийняття замовлення до виконання на підставі статті 181 Господарського кодексу України (436-15) і факт часткової оплати за поставлений товар свідчить про укладення між сторонами договору.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар сторонами не був встановлений, позивач звернувся з вимогою про його оплату 04.01.2005 року, і відповідач за правилами статті 530 Цивільного кодексу України (435-15) повинен був розрахуватися в семиденний термін з дня пред’явлення такої вимоги.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 558,57 грн. заборгованості за не оплату поставленого товару, тому колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1.06.2005 року, якою суд відмовив в задоволенні позову, винесена з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5.04.2005 року залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства “Суперіор” задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1.06.2005 року у справі № 33/55 скасувати, залишивши без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5.04.2005 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро- Продукт” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 7, кв. 114, інд. код 32780963, п/р 26003050500538 в Кіровському відділенні КБ “Приватбанк”, МФО 305299) на користь приватного підприємства “Суперіор” (18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 389, інд. код 32180272, р/р 2600501309 в ЧФ АБ “Укргазбанк”, МФО 354842) 51 (п’ятдесят одну) грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.