ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N 3/92
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві на постанову від
26.10.2004 Київського міжобласного апеляційного господарського
суду зі справи N 3/92 за позовом ТОВ КП "Профіт плюс" до ДПІ у
м. Полтаві до Відділення Державного казначейства у м. Полтаві про
стягнення бюджетної заборгованості та визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, за участю представників сторін:
позивача - Голобородько Т.В. (дов. N 01/1603 від 16.03.2005),
Столяренко Д.В. (дов. N 02/1603 від 16.03.2005), відповідача -
Тур Н.І. (дов. N 875/9/10-041 від 01.02.2005).
В зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., справа
розглядається колегією суддів у складі: головуючий Першиков Є.В.,
судді: Савенко Г.В., Яценко О.В.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 17.03.2005 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя
Бунякіна Г.І.) від 25.08.2004 позов задоволено частково, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від
21.07.2004 N 0000302305/0 про зменшення заявленого в деклараціях
про ПДВ бюджетного відшкодування, стягнуто з державного бюджету
ВДК в Полтавській області бюджетну заборгованість по податку на
додану вартість в сумі основного боргу - 2172017,42 грн.,
процентів в сумі 1338938,92 грн., в іншій частині провадження по
справі припинено.
Постановою колегії суддів Київського міжобласного
апеляційного господарського суду у складі: головуючого
Самусенко С.С., суддів: Федорова М.О., Шевченка В.Ю. від
26.10.2004 рішення місцевого господарського суду змінено, позов
задоволено повністю.
ДПІ у м. Полтаві звернулась до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального
права, а тому просить постанову апеляційного господарського суду
та рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати,
в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду,
заслухавши представників сторін та перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального і процесуального
відзначає наступне.
ТОВ КП "Профітплюс" звернулось з позовом до ДПІ у м. Полтаві
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від
21.07.2004 N 0000302305/0 про зменшення заявленого в деклараціях
про ПДВ бюджетного відшкодування та стягнення бюджетної
заборгованості в сумі 3510956,34 грн.
Судами не взято до уваги те, що, відповідно до п. 1.8 ст. 1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику
податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у
випадках, визначених цим Законом.
Господарські суди не врахували, що частково при розрахунках з
контрагентом були передані прості векселі власної емісії, тобто
платником податку придбано товарно-матеріальні цінності без
фактичної сплати їх вартості.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суди не з'ясували
питання, чи сплачена була позивачем сума ПДВ продавцям при
придбанні товару, як і вартість товарів, чи був факт надмірної
сплати податку, а тому чи існувала бюджетна заборгованість перед
позивачем.
За змістом Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, право на відшкодування
виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого
факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який
платником не оплачений.
До такого висновку слід прийти, застосовуючи аналогію закону
та виходячи з системного аналізу Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема,
абзацу 3 п. 4.8 ст. 4, де передбачено, що векселі отримані, але не
оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником
податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового
кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по
яких такі векселі використовуються.
Такий висновок узгоджується з визначенням "платник податку",
яке дане в п. 1.3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за яким, зокрема, це особа, яка згідно з цим
Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету
податку, що сплачується покупцем. Оскільки в даному випадку
продавцем податок з позивача не утриманий, то у останнього
відсутнє право вимагати бюджетного відшкодування.
Всупереч вимогам ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про повне та
всебічне дослідження обставин справи, у відповідності з законом,
судами не з'ясовано чи відбувалася фактична поставка придбаних за
договорами ТМЦ, що було б підставою для видачі податкових
накладних, відповідно до абзацу 4 підпункту 7.2.3 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та чи відбулась оплата придбаного товару.
Наведене свідчить про неналежну правову оцінку та неповне
дослідження попередніми судовими інстанціями обставин справи. У
зв'язку з чим, судові рішення як такі, що постановлені з
порушенням частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від
25.08.2004 та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 26.10.2004 у справі N 3/92 скасувати,
справу направити на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Визнати таким, що втратив чинність, п. 4 ухвали Вищого
господарського суду України від 28.12.2004 у справі N 3/92.