Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Є. Борденюк - головуючого,

Т. Козир,

Н. Мележик,

розглянувши матеріали касаційної скарги

касаційну Відкритого акціонерного товариства (ВАТ)

скаргу “Енергетична компанія “Севастопольенерго”

на постанову від 22.06.2005 року

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі № 20-7/052

за позовом ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго”

до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)

“Механічний завод “Таврида Електрик”

Про стягнення 32 682,73 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача Пономарьов П. О. (дов. від 07.12.2004 року)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлений про стягнення вартості спожитої електричної енергії у чотирьохкратному розмірі як понаддоговірне споживання електричної енергії, що складає 32 682,73 грн..

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Згідно п. 3.1.3. укладеного між сторонами договору на постачання електричної енергії № 55 від 02.01.2004 року ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (постачальник) наділений правом встановлювати величини споживання електричної енергії та потужності відповідно до розділу 5 договору. Відповідач взяв на себе зобов’язання дотримуватися режиму споживання електричної енергії у відповідності з умовами розділу 5 договору (п. 2.2.2.).

Так, у випадку ненадання споживачем у встановлений строк відомостей про розмір очікуємих об’ємів споживання електричної енергії(потужності), постачальник самостійно визначає об’єми постачання електричної енергії і граничні величини споживаємої потужності на рівні об’ємів оплаченої електричної електроенергії в відповідних періодах поточного року (п. 5.1. договору), які доводяться постачальником споживачу письмовим повідомленням, яке є невід’ємною частиною договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду (п. 5.2. договору). Встановлення лімітним повідомленням № 7042/19 від 10.12.2004 року та доведення до відома ТОВ “Механічний завод “Таврида Електрик” граничної величини електроспоживання за розрахунковий період.01.2005 року у розмірі 90 000 кВт/год. позивач обґрунтовує неузгодженням запланованого об’єму відпуску електроенергії на 2005 рік.

На підставі звіту позивач здійснив нарахування за спожиту електроенергію в січні 2005 року та виставив рахунок-акт виконаних робіт № 2988 від 19.01.2005 року за відпущену електроенергію з 20.12.2004 року по 19.01.2005 року, який на дату кінцевого розрахунку був оплачений частково. Адже за умовами укладеного між сторонами договору (п. 8.4.) відповідач здійснює оплату спожитої ним електричної енергії щомісячно плановими платежами, а саме: до 1 числа розрахункового місяця –у розмірі до 60 % від договірної величини споживання; строк кінцевого розрахунку –25 число календарного місяця. Відповідно до п. 8.1. договору розрахунковим вважається період з 20 числа календарного місяця до того ж календарного числа поточного місяця. Проте, відповідачем кінцевий розрахунок був здійснений платіжним дорученням № 128 від 28.01.2005 року на суму 31 112,40 грн., отже відбулась затримка в оплаті фактично спожитої енергії на 3 дні.

Відповідно до ч. 2 п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 року № 441 (441-99-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9.04.2002 р. N 475 (475-2002-п) , далі-Порядок), п. 5.2. договору за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. У зв'язку з нездійсненою своєчасно оплатою, гранична величина споживання за січень 2005 року скорегована по фактичній оплаті за цей період до 71 581 кВт/год..

Виходячи з того, що згідно з п. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, що також погоджено сторонами в п. 4.2.2. договору, підвищена плата визначена у виставленому позивачем рахунку № 4435 від 31.01.2005 року на суму 32 682,73 грн., який відповідач не оплатив.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.05.2005 року у справі № 20-7/052 (суддя Г. Ілюхіна) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що факт перевищення встановленого об’єму споживання електроенергії відповідачем відсутній і тому відсутні підстави для нарахування санкції у вигляді п’ятикратної вартості спожитої у січні 2005 року електричної енергії. Господарський суд першої інстанції виходить з того, що застосування до споживача процедури встановлення і корегування граничних величин згідно Порядку (441-99-п) повинне здійснюватися за умови визначення в договорі сторонами порядку встановлення, доведення і корегування граничних величин. Якщо вищевказаний алгоритм передбачений в договорі, то граничні величини набувають статусу договірних, а у споживача виникає зобов’язання сплатити п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) та п. 13 Порядку (441-99-п) . Скорегована гранична величина споживання електричної енергії і потужності дійсна з дня проведення корегування. Таким чином, господарський суд міста Севастополя доходить висновку, що постачальник електричної енергії має право виставити споживачу до оплати рахунок за перевищення граничної величини споживання потужності у випадках, коли на момент контролю фіксується перевищення діючої на цей момент граничної величини споживання електричної енергії і потужності, а також за умови вказівки в договорі порядку визначення і корегування граничної величини споживання електричної енергії і потужності та зобов’язань споживача у разі порушення доведеної величини.

Проте, всупереч зазначеному, в договорі на постачання електричної енергії № 55 від 02.01.2004 року не встановлений порядок доведення, алгоритм і корегування договірних величин об’єму споживання. Позивачем не надано доказів доведення до споживача об’ємів величини споживання електричної енергії на січень 2005 року, не надано документів, що підтверджують дату корегування об’єму граничної величини споживання. Так, зокрема, рахунки по перебору ліміту активного споживання до документів, що підтверджують дату корегування, не відносяться, на думку господарського суду першої інстанції. Також виходячи в викладеного та аналізу інших умов договору, господарським судом міста Севастополя, зазначено, що виставлений постачальником рахунок не можу бути доказом корегування величини споживання електричної енергії, оскільки його виставлення передбачає попереднє погодження величини споживання. Разом з тим, листи постачальника, які з припущенням могли бути прийняті за відповідне повідомлення споживача про корегування величини споживання електроенергії за спірний період, направлені з порушенням визначеного п. 5.2. договору 10-денного терміну.

Більш того, господарський суд першої інстанції вважає за можливе розглядати стягнення п’ятикратної вартості електроенергії, спожитої понад договірну величину, як штрафну санкцію, що передбачена ст. 230 Господарського кодексу України (436-15) , та одночасно захід цивільно-правової відповідальності. Разом з тим, розглядаючи договірну величину споживання електричної енергії як істотну умову договору на енергопостачання, та враховуючи те, що позивач не надав доказів доведення до ТОВ “Механічний завод “Таврида Електрик” (споживача) об’ємів електричної енергії в установленому порядку, які можуть бути спожиті в січні 2005 року, а також не надав документів, що підтверджують дату, день корегування об’єму граничної величини споживання, господарський суд міста Севастополя доходить висновку про неповідомлення споживача про дійсний зміст усіх умов договору, а отже вбачаються підстави зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності відповідача відповідно до ст. 219 Господарського кодексу України (436-15) .

Крім того, господарський суд першої інстанції, виходячи з положень Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) звертає увагу на те, що дії ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго”, яке є суб’єктом природної монополії по передачі і розподілу електричної енергії в межах міста Севастополь, приводять до необґрунтованого підвищення ціни на електроенергію у разі прострочення платежів незалежно від терміну та причини затримки оплати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року (колегія суддів: В. Гонтарь, Н. Горошко, О. Щепанська) рішення господарського суду міста Севастополя від 05.05.2005 року у справі № 20-7/052 скасоване; позовні вимоги задоволені частково, з ТОВ “Механічний завод “Таврида Електрик” на користь ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” стягнуто 10,00 грн. штрафних санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; судові витрати в повному об’ємі покладені на відповідача.

Постанова суду мотивована тим, що укладаючи договір на постачання електричної енергії № 55 від 02.01.2004 року, сторони обумовили, що крім цього договору їх відносини регулюються і чинним законодавством України (п. 10.5.).

Таким законодавством, яке регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії, є Закон України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) та інші нормативно-правові акти, до яких відноситься і Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 року № 441 (441-99-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9.04.2002 р. N 475). Цим Порядком (441-99-п) постачання електричної енергії споживачам запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і у передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною цього договору.

За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання (п. 11 Порядку (441-99-п) ) в редакції, що була чинна на час винесення постанови) і відповідно до п. 5.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (z0417-96) є договірною.

Споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності (п. 13 Правил) несуть відповідальність згідно з частинами п‘ятою і шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) . Пунктом 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) (у редакції чинній на момент винесення постанови) передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п‘ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначали дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам (441-99-п) злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну чи адміністративну відповідальність за такі дії, відсутні.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції доходить висновку, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) санкція, про що зазначається і у ст. 27 цього Закону (575/97-ВР) є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.

Отже, користуючись правом, передбаченим ст. 233 Господарського кодексу України (436-15) , Севастопольським апеляційним господарським судом був зменшений розмір санкцій, підлягаючих до стягнення до 10 грн., зважаючи на те, що оплата за спожиту електроенергію здійснена в повному обсязі 28.01.2005 року з прострочкою всього на 3 дні.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (436-15) , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов‘язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов‘язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо ж порушення зобов‘язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи з того, що оскаржувана постанова у справі винесена з врахуванням вищенаведених нормативних положень, а також зважаючи на характер допущеного порушення, відсутність в матеріалах справи даних про збитки позивача, майновий стан відповідача та інші обставини, пов’язаних з виконанням договірних зобов’язань, Вищий господарський суд України вважає за можливе залишити без зміни постанову господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року у справі № 20-7/052 залишити без зміни.