ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 33/439
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 08.12.2004 у справі господарського суду м. Києва за позовом
акціонерної компанії "Київенерго" до Спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в
судовому засіданні взяли участь представники: від позивача -
Чуприна Ю.О., дов. N Д07/6424 від 07.09.2004, Мельник Е.О., дов.
N Д07/5195 від 21.07.2004, Пляшечник О.Г., дов. N Д07/8706 від
05.12.2004., від відповідача: Гуз І.К., дов. N 30706/9/10-1200 від
24.11.2004, Грищенко О.А., дов. N 146/9/10-2200 від 01.02.2005,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 08.10.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими
платниками податків від 14.07.2004 за N 0000401604/0, яким
визначено суму штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженої
суми податкового зобов'язання в розмірі 101682,79 грн.
Постановою від 08.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 08.10.2004 господарського суду
м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що акціонерною компанією
"Київенерго" не були порушені строки сплати узгодженої суми
податку на прибуток, а порушення позивачем податкового
законодавства, що викладені відповідачем у відповідному акті
перевірки, не підтверджуються первинними документами та містять
неточності та помилки.
Не погоджуючись з судовими рішеннями СДПІ у м. Києві по
роботі з ВПП звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи тим,
що судами невірно застосовані норми матеріального права, зокрема
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 21.12.2000 за N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
. Даний підпункт за наявності у платника податків
податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в
рахунок погашення податкових зобов'язань, якщо мають більш пізні
терміни виникнення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення СДПІ
у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000401604/0
від 14.07.2004, яким до позивача застосовані штрафні санкції з
податку на прибуток у розмірі 101682,78 грн. за затримку на
1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання з податку на прибуток та за затримку на
2 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(надалі - Закон)
податковий борг погашається попередньо погашенню податкових
зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної
черговості його виникнення. Пунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону
встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену
суму податкового зобов'язання протягом граничних строків,
визначений цим Законом, такий платник податків зобов'язаний
сплатити штраф.
Згідно п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 16.09.2002 за N 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
, факти виявлених порушень
податкового та валютного законодавства викладаються в акті
документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із
посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в
бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність
зазначених фактів. Частиною 2 п. 1.8 вказаного Порядку визначено,
що у разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт
порушення, до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб
або інших працівників підприємства (в межах їх компетенції), що
перевіряється.
Господарським судом встановлено, що визначені в розділі 5
акту перевірки відповідачем факти щодо дати надання позивачем
декларації з податку на прибуток за IV квартал 2001 року та щодо
розміру визначеного у вказаній декларації податку спростовуються
наявними в справі доказами, зокрема, згідно з штампом реєстрації
вхідної кореспонденції СДПІ, що засвідчена посадовою особою
останньої, вказана декларація була надана позивачем до податкових
органів 25.02.2002. Даною декларацією визначено податкові
зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2001 року в сумі
13943000 грн. 00 коп., що сплачені до 20.02.2002, тобто до
закінчення граничного терміну сплати узгодження податкових
зобов'язань 25.02.2002. Інші належні докази відповідно до ст. 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
згаданого вище порядку, що підтверджують іншу суму податкового
зобов'язання позивача з податку на прибуток, яка визначена у акті
перевірки та ніж зазначена у вказаній податковій декларації, у
матеріалах даної справи відсутні.
Актом також встановлено, що у позивача станом на 27.02.2002
на особовому рахунку існувала переплата з податку на прибуток в
сумі 13943012 грн. 13 коп., яка зарахована в погашення податкових
зобов'язань, тому відповідачем неправомірно встановлено виникнення
у позивача боргу з податку на прибуток за IV квартал 2001 року.
Відповідно до договору про розстрочення податкового боргу
N 18/5 від 25.02.2002 та додатку N 1 до нього податковий борг
позивача в сумі 23667500 грн. 00 коп. (а не в сумі
49763133 грн. 00 коп.) був розстрочений з терміном платежу - до
24.05.2002. Отже, згідно з договорами N 3 від 23.05.2002 та N 18/5
від 25.02.2002 податковий борг позивача у вказаних сумах був
розстрочений та позивач здійснював платежі відповідно до вказаних
договорів у встановленні додатками терміні, тому господарський суд
обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не були порушені
правила оподаткування та відсутні підстави для стягнення з
позивача штрафних санкцій відповідно до п. 1.5 ст. 1, п. 17.1.7
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 08.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 33/439 залишити без змін.