Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Дунаєвської Н.Г.

Стратієнко Л.В.

з участю представників: Волошин С.І.

позивача: Тріска М.А.

відповідача:

розглянувши у відкритого акціонерного товариства

відкритому судовому “Державний ощадний банк України” в особі

засіданні касаційну Сокальського відділення № 6333

скаргу

на рішення господарського суду Львівської області

та постанову від 31.03.2005 р.,

Львівського апеляційного господарського

суду від 13.06.2005 р.

у справі № 1/637-16/16

за позовом відкритого акціонерного товариства

“Державний ощадний банк України” в особі

Сокальського відділення № 6333

до до приватної торгово-виробничої фірми

“Мартін”

про стягнення 64 272 грн.

В С Т А Н О В И В:

19.12.2002 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 64 272 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких 50000 грн. –сума кредиту, 14 272 грн. –відсотки за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2005 р. (суддя Ю.Б. Деркач), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 р. (головуючий –Мельник Г.І., судді –Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), в задоволенні позову відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 71 ЦК УРСР (1540-06) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР (1540-06) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 18.07.1997 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 17, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50 000 грн. строком на один рік до 18.07.1998 р. зі сплатою 45% річних. Кредит та відсотки за користування ним відповідач не повернув, в зв’язку з чим позивач 07.10.1998 р. звернувся до відповідача з претензією (вих. № 7-юр) про повернення кредиту та відсотків за користування ним загальною сумою 64 272 грн.

На підставі відповіді ПТВФ “Мартін” № 21 від 05.11.1998 р. про визнання претензії на вказану суму, позивач відповідно до чинного на той час господарсько-процесуального законодавства пред’явив платіжну вимогу від 10.12.1998 р. № 44 про безспірне вказаної суми з розрахункового рахунку. 30.03.2001 р. меморіальним ордером № 1 з відповідача на користь позивача було стягнуто 8 079 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.03.2002 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2002 р. платіжну вимогу Сокальського відділення ощадного банку України від 10.12.1998 р. № 44 на суму 64 272 грн. визнано такою, що не підлягає виконанню, а меморіальний ордер № 1 від 30.03.2001 р. на суму 8079 грн. –недійсним. Стягнуто 8079 грн. з позивача на користь відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову на підставі ст. 80 ЦК УРСР (1540-06) у зв’язку з пропуском строку позовної давності, господарські суди виходили з того, що його перебіг почався з 19.07.1998 р., коли закінчився строк виконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, а пред’явлення позивачем претензії даний строк не переривало.

Проте, погодитись з такими висновками господарських судів неможливо, оскільки вони дійшли до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють питання позовної давності.

Зокрема, позивачем його право на одержання боргу за кредитним договором було поновлено відповідно до чинної на той час ст. 8 АПК України шляхом пред’явлення установі банку платіжної вимоги про списання у безспірному порядку визнаної відповідачем суми.

Позивач дізнався про порушення свого права, на якому грунтується даний позов, з моменту набрання чинності рішенням господарського суду Львівської області від 15.03.2002 р., яким було визнано платіжну вимогу Сокальського відділення ощадного банку України від 10.12.1998 р. № 44 на суму 64 272 грн. визнано такою, що не підлягає виконанню, а меморіальний ордер № 1 від 30.03.2001 р. на суму 8079 грн. –недійсним і саме з цього часу почався перебіг строк позовної давності в спірних право відносинах.

Звернення позивача за захистом свого права 19.12.2002 р. відбулося в межах строку позовної давності, а тому суд незаконно відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Враховуючи, що господарськими судами повно і об’єктивно з’ясовані всі істотні обставини справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає можливим скасувати судові рішення та постановити нове, яким позов на підставі ст. ст. 151, 161, 162 ЦК УРСР (1540-06) задовольнити у повному обсязі.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України (1798-12) з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Сокальського відділення № 6333 задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2005 р та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 р. у справі за № 1/637-16/16 скасувати та постановити нове рішення наступного змісту.

Позов відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Сокальського відділення № 6333 до приватної торгово-виробничої фірми “Мартін” задовольнити.

Стягнути з приватної торгово-виробничої фірми “Мартін” (80000 Льівська обл., м. Сокаль вул. Крушельницької, 52, розрахунковий рахунок № 2600430158 в Сокальському відділенні № 6333 ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 385145, код ЗКПО 20823436) на користь відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Сокальського відділення № 6333 (Львівська обл. м. Сокаль, вул. Шептицького, 29, розрахунковий рахунок № 74198900051 в Сокальському відділенні № 6333 ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 385145, код ЗКПО 027622731) 64 272грн. (шістдесят чотири тис. двісті сімдесят дві грн.) заборгованості, 1266,6 грн. сплаченого державного мита, 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази.