ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 17/178
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровської МДПІ
на постанову від 23.12.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі N 17/178 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Парк"
до Дніпропетровської МДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: Смовж К.О., Чікіньов Д.М., дов.
від відповідача: Єгоров Д.М., Бондаренко Р.М.,
Даниленко О.В., дов.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15.09.2004 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Стрілець Т.Г.) задоволено позов ТОВ
"Торгівельно-промислова компанія "Парк" до Дніпропетровської
міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень від 28.07.2004 N 0000742600/0 та
N 0001402301/0.
Постановою від 23.12.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Дмитренко А.К. -
головуючого, Прокопенко А.Є., Ільєнок Т.В.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Відповідач звернувся до Вищого господарському суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у
справі та відмовити в задоволені позову, посилаючись на
неправильне застосування законодавства щодо обставин, з яких
виникли спірні правовідносини.
Касатор доводить, що на день розгляду справи в суді першої
інстанції матеріали зустрічної перевірки виробника придбаних
товарів не отримано, але господарським судом цей факт до уваги не
прийнято.
Також, на думку касатора, судами не враховано при розгляді
справи вимоги ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, які є суттєвими для вирішення спору.
Додатково касатор посилається на те, що до нього надійшла
інформація від управління МВС України у Дніпропетровській області,
надана листом від 06.10.2004 за N 25930/10/08-13-01-15 щодо
нерезидента R.S.N.&F.LLS, який зареєстрований за N 19960031227 у
США, але з 11.05.1999 його діяльність призупинена. На думку
касатора це підтверджує те, що угода, укладена між позивачем та
нерезидентом через комісіонера, не є правомірною.
Ухвалою від 09.02.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, що підтримали викладені у справі доводи,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
На підставі акту N 23/2305 від 28.07.2004 про результати
перевірки ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Парк" з питань
дотримання вимог податкового законодавства України по декларації з
ПДВ за травень 2004 р. відповідачем прийняті податкові
повідомлення-рішення від 28.07.2004 N 0000742600/0 та
N 0001402301/0 про завищення позивачем суми бюджетного
відшкодування з ПДВ у травні 2004 р. на загальну суму 5040955 грн.
у зв'язку з порушенням позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на до дану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у
двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю,
копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для
операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування,
складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є
звітним податковим документом і одночасно розрахунковим
документом. Податкова накладна виписується на повну або часткову
поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару
(робіт, послуг) не містить відокремленої-вартості, перелік
(номенклатура) частково-поставлених товарів зазначається в додатку
до податкової накладної у порядку, встановленому центральним
органом державної податкової служби України, та враховується у
визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку
повинні зберігати податкові накладні протягом строку,
передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати додатків.
Як встановлено матеріалами від 10.05.2004 між ЗАТ "Завод
нестандартного обладнання" (продавець) та позивачем (покупець) був
укладений договір N 51/05, у відповідності з п. 1 якого продавець
зобов'язаний передати, а покупець прийняти та сплатити продукцію у
кількості та за ціною у відповідності зі специфікацією, яка є
невід'ємною частиною договору. Сторонами договору була погоджена
Специфікація на загальну вартість 30245728,98 грн., в тому числі
ПДВ - 5040954,83 грн. При здійсненні поставки продавцем була
виписана податкова накладна N 101 від 10.05.2004 на придбання
позивачем товарів на суму 30245728,98 грн., в тому числі ПДВ
5040954,83 грн. Як свідчать п.п. 1.11, 2.2 Акту, під час
проведення перевірки позивач надав підтверджуючі бухгалтерські
документи.
Після придбання позивачем продукції у ЗАТ "Завод
нестандартного обладнання" між позивачем (комітент) та ТОВ
"Торгівельний дім "ДПЗ" (комісіонер) був укладений договір комісії
від 10.05.2004. У відповідності з п. 11 договору комісії позивач
доручає, а комісіонер зобов'язаний за дорученням позивача за
винагороду від свого імені та за рахунок позивача здійснити
реалізацію нерезидентам продукції, асортимент, кількість та ціна
якої є саме та продукція, що була придбана позивачем у ЗАТ "Завод
нестандартного обладнання".
Зазначена продукція була: передана комісіонеру, що
підтверджується актом приймання-передачі від 10.05.2004;
реалізована комісіонером фірмі "R.S.N.&F.LLS" WYOMING, USA,
що підтверджується контрактом N 05/02 від 11.05.2004,
специфікацією N 1, рахунками N 1 від 11.05.2004, N 2 від
11.05.2004, N 3 від 11.05.2004, звітом комісіонера від 08.06.2004,
вантажними митними деклараціями N 703010000/4/102587 від
24.05.2003, N 703010000/4/102590 від 24.05.2004,
N 703010000/4/102683 від 27.05.2004.
Тобто, за висновком судів першої та апеляційної інстанції,
від'ємне значення ПДВ згідно декларації позивача за травень
2004 р. виникло внаслідок здійснення позивачем поставки товарів,
що були експортовані за межі митної території України за нульовою
ставкою ПДВ (пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 "Закону про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), і це підтверджується п. 1.12 акту.
Наявність у позивача бухгалтерського документу, складеного у
відповідності з вимогами "Закону про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підтверджує здійснення господарської операції за договором N 51/05
від 10.05.2004, якою є податкова накладна N 101 від 10.05.2004, а
застосування відповідачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" при винесенні спірних
повідомлень-рішень, за висновками судів, є неправомірним.
Щодо незастосування вимог ст. 37 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
апеляційна інстанція
визначила, що порядок застосування центральним органом виконавчої
влади з питань економічної політики спеціальних санкцій за
порушення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
, передбачених у вказаній статті, не стосується предмету
спору у даній справі.
Статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлені особливості експортного відшкодування,
зокрема згідно з п. 8.1 ст. 8 платник податку здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого платника
податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
Відповідно до п.п. 8.4 ст. 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту
податкового періоду, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 цієї
статті, що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт,
послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду
(включаючи їх оподаткування при імпорті).
Згідно з п.п. 8.2 ст. 8 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для визначення
суми експортного відшкодування згідно з пунктом. 8.4 цієї статті
до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично
сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни
придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку -
постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість відноситься
до валових виробництва (обігу) або під лягає амортизації,
починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем
подання-розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий
день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт,
послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у
зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у
податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з
пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня
подання такого розрахунку.
Факт експортування товарів позивачем у відповідних звітних
періодах підтверджується митною вантажною декларацією
(а.с. 38-40), а факт сплати в повному обсязі позивачем податку на
додану вартість підтверджується податковою накладною (а.с. 23),
платіжним дорученням (а.с. 30-31), які свідчать про перерахування
ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Парк" суми податку в ціні
товару.
Згідно зі ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові
докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Отримана додаткова інформація управління МВС України у
Дніпропетровській області направлена 06.10.2004 щодо призупинення
діяльності компанії "R.S.N.&F.LLS" як доказ у справі відхилено.
Із наданих позивачем доказів щодо легітимності існування і
ведення підприємницької діяльності компанії "R.S.N.&F.LLS"
(нотаріально завірені копії яких оглянуті у судовому засіданні), а
саме лист Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України N 52-23/999 від 10.11.2004, лист компанії
"R.S.N.&F.LLS" N RF/121 від 09.09.2004, лист компанії "Light
Investment Co" N 59/11 від 24.09.2004, довідка Хансабанку
N 200.246-100/174 від 02.11.2004 - вбачається, що поставка
продукції здійснена філії контрагента м. Таллін, Естонія, яка
офіційно зареєстрована податковим департаментом Естонської
Республіки.
Оскільки укладені позивачем угоди не визнані недійсними, факт
експорту за межі митної території України не спростовано, сплата
ПДВ по зазначених операціях здійснена, доводи касатора не свідчать
про відсутність у позивача прав на бюджетне відшкодування згідно з
податковим законодавством за відсутністю встановлення обставин,
які засвідчують ухилення позивача від сплати ПДВ.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга задоволенню не
підлягає, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без
змін.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.12.2004 у справі N 17/178 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.