ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 15/50-04-1072
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесазовніштранс" на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.09.2004 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Одесазовніштранс" до Державного підприємства
"Одесазовніштранс", виконавчого комітету Одеської міської ради,
треті особи: колективне підприємство "Одесазовніштранс",
регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській
області, Міністерство економіки та з питань європейської
інтеграції України про визнання свідоцтва про право власності та
рішення виконкому недійсними, У С Т А Н О В И В:
У лютому 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Одеської області з позовною заявою до відповідача про визнання
недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння за
N 010071 від 16.10.2000 року, виданого виконкомом Одеської міської
ради, посилаючись на те, що зазначене свідоцтво видане з
порушенням чинного законодавства України та порушує його права як
орендаря цього нерухомого майна.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
доповнив заявлені вимоги та просив визнати недійсним рішення
виконкому Одеської міської ради від 03.10.2000 року N 556, на
підставі якого видане спірне свідоцтво про власність, як прийняте
з порушенням законодавства України.
До участі у справі місцевим господарським судом було залучено
в якості відповідача виконком Одеської міської ради та третіх
осіб - колективне підприємство "Одесазовніштранс" і регіональне
відділення Фонду державного майна України в Одеській області.
Рішенням господарського суду Одеської області від
25.06.2004 року в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.09.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов
задовольнити.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів та третіх осіб
до суду не надходили.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на
16.03.2005 року.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої
особи - Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України, дослідивши доводи касаційної скарги та перевіривши
матеріали справи і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого
комітету Одеської міської ради N 556/002487 від 03.10.2000 року
"Про оформлення свідоцтва про право власності на 82/100 частини
домоволодіння N 7 по Приморському бульвару державного підприємства
"Одесазовніштранс" було вирішено Одеському міському бюро технічної
інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості оформити та
видати Державному підприємству "Одесазовніштранс" свідоцтво про
право власності на 82/100 частини домоволодіння N 7 по
Приморському бульвару, які перебувають у загальнодержавній
власності, а також Державному підприємству "Одесазовніштранс"
зареєструвати право державної власності на об'єкт нерухомого
майна, на який видане свідоцтво в Одеському міському бюро
технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості.
Підставою для видачі свідоцтва про право власності та
реєстрації права власності було те, що рішенням виконавчого
комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих від
17.05.47 року N 821 за актом від 12.03.48 року домоволодіння N 7
по Приморському бульвару (колишній Краснофлотський провулок, 13)
було передано Управлінню Уповноваженого Міністерства Зовнішньої
торгівлі на праві безстрокового користування. Окрім цього,
рішенням арбітражного суду Одеської області від 07.05.92 року у
справі N 5/165 встановлено, що правонаступником Управління
Уповноваженого Міністерства Зовнішньої торгівлі є Підприємство
"Одесазовніштранс" Концерну "Союззовніштранс", та визнано
недійсним рішення виконкому Жовтневої районної ради м. Одеси від
16.08.91 року N 1255 "Про прийняття на баланс виконкому будівлі
N 7 по Приморському бульвару та належному користуванні ним" і
покладено зобов'язання на виконком Жовтневої районної ради
м. Одеси не перешкоджати Підприємству "Одесазовніштранс" Концерну
"Союззовніштранс" у володінні вищевказаним об'єктом нерухомого
майна.
Таким чином, вказаним судовим рішенням вирішено питання щодо
реєстрації права власності 82/100 домоволодіння N 7 по
Приморському бульвару у м. Одесі.
На виконання зазначеного рішення виконавчим комітетом
Одеської міської ради видано ДП "Одесазовніштранс" свідоцтво про
право власності N 010071 від 16.10.2000 року на 82/100 частин
домоволодіння, розташованого у м. Одеса, Приморський бульвар, N 7.
Згідно ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства та
організації мають право звертатися до господарського суду за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів.
За вимогами ст. 268 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
при переході права
власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи
договір найму зберігає чинність для нового власника.
Разом з цим, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
встановлено, що
передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди
зберігає чинність для нового власника.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено
підстав, за яких спірні рішення виконкому та свідоцтво про право
власності на майно порушують його права і законні інтереси як
орендаря цього майна. А звідси, судами обох інстанцій факту
порушення прав або охоронюваного законом інтересу позивача не
встановлено.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд
апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про
відсутність права вимоги у позивача для визнання недійсними
спірних свідоцтва про право власності та рішення виконкому й
обґрунтовано відмовив у позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Разом з тим, з мотивувальної частини постанови апеляційного
суду підлягає виключенню обгрунтування щодо строку позовної
давності, оскільки встановивши, що позов не доведений, суд у
рішенні зазначає про відмову в задоволенні позову з цих підстав, а
не за пропуском строку позовної давності.
За таких обставин прийняті у справі судові рішення
відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення,
виключивши з мотивувальної частини постанови суду апеляційної
інстанції обгрунтування щодо строку позовної давності.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Одесазовніштранс" залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 21.09.2004 року - без змін,
виключивши з її мотивувальної частини обгрунтування щодо строку
позовної давності.