ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N Б-39/408-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г.
Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові
на постанову від 12.11.2004 р. Харківського апеляційного
господарського суду
та ухвалу від 18.06.2004 р. господарського суду Харківської
області
у справі N Б-39/408-03 господарського суду Харківської
області
за заявою СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові
до Державного підприємства "Харківський електромеханічний
завод"
про банкрутство
за участю представників сторін:
від ініціюючого кредитора - Давидченко К.М., довір.;
від боржника - Григорова О.В., довір.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Харківської області від
25.11.2003 р. за заявою СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові порушено провадження у справі про
банкрутство Державного підприємства "Харківський електромеханічний
завод".
Ухвалою господарського суду Харківської області від
18.06.2004 р. (суддя Швидкін А.О.) припинено провадження у справі
та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
12.11.2004 р. (судді: Лащенко Л.Д. - головуючий, Бабакова Л.М.,
Істоміна О.А.) апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові залишено без задоволення, а
ухвалу господарського суду Харківської області від 18.06.2004 р. -
без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області
від 18.06.2004 р. і постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 12.11.2004 р. та передати справу на
розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами
норм матеріального права, зокрема, ч. 10 ст. 7 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
щодо безспірності вимог до боржника,
п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Також, на думку заявника скарги, судами
порушені норми процесуального права, а саме ст. 40 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" та ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) в підготовчому засіданні суддя оцінює
подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає
обґрунтованість заперечень боржника.
Таким чином, у підготовчому засіданні суд з'ясовує ознаки
неплатоспроможності боржника та наявність чи відсутність перешкод
подальшому руху справи про банкрутство.
Положеннями ч. 3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що
справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо
безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше
трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були
задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого
для їх погашення строку.
Згідно з статтею 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
безспірними вимогами
визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги
кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими
документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється
списання коштів з рахунків боржника.
Для органів державної податкової служби, що ініціюють
порушення справи про банкрутство, крім основних доказів
безспірності грошових вимог, передбачених частинами 7, 8 ст. 7
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, встановлений спеціальний обов'язок подання
додаткових документів, які підтверджують неплатоспроможність
боржника.
Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що до
заяви кредитора - органу чи інших державних органів, які
здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння
податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття
заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у
встановленому законодавством порядку.
Таким чином, при порушенні провадження у справі про
банкрутство органи державної податкової служби повинні надати суду
докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед
бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня
2000 року N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон N 2181-III).
Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
джерелами погашення податкового боргу платника
податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими
документами, є будь-які активи платника податків (його філій,
відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням
обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Положення статті 11 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
визначають
порядок погашення податкового боргу державних або комунальних
підприємств.
Відповідно до п. 11.2 ст. 11 вказаного закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі коли податковим боржником визнається платник податків, який
не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо
продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового
комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, кредитором - СДПІ
по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було
прийняте рішення N 3 від 24.07.2003 р. про стягнення коштів та
продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його
податкового боргу, відповідно до якого вирішено здійснити продаж
інших активів, що не входять до складу цілісного майнового
комплексу, і перебувають у власності боржника - Державного
підприємства "Харківський електромеханічний завод".
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що
кредитором не надано суду доказів здійснення такого продажу
активів боржника в установленому порядку.
Крім того, попередніми судами встановлено, що в липні та
серпні 2003 року кредитором був здійснений опис майна боржника з
метою його подальшої реалізації для погашення податкового боргу,
однак описане майно органом державної податкової служби не було
реалізоване в повному обсязі.
В силу ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Враховуючи визначені законом межі перегляду справи в суді
касаційної інстанції, доводи касаційної скарги щодо
невідповідності висновків попередніх судових інстанцій обставинам
справи не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до
уваги.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої
інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав
для подальшого провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом,
Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
, іншими
законодавчими актами України, провадження у справі про банкрутство
може бути припинено як на підставах передбачених Законом (ст. 40
Закону), так і на підставах встановлених ГПК України.
Провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню на
підставі ст. 40 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, якщо вимоги ініціюючого
кредитора на день підготовчого засідання повністю погашаються.
У даному випадку кредитором не вжито всіх заходів щодо
погашення податкового боргу, передбачених Законом N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, тому провадження у справі підлягає припиненню
відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку
з відсутністю предмету спору.
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що
оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального і
процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
та ст.ст. 80, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 12.11.2004 р. та ухвалу господарського суду Харківської
області від 18.06.2004 р. у справі N Б-39/408-03 залишити без
змін.