ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N Б-25/12-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М., Бенедисюка І.М.
розглянувши касаційну скаргу Харківської ОДПІ
на ухвалу господарського суду Харківської області від
24.12.2004 р.
у справі N Б-25/12-04 господарського суду Харківської області
за заявою Харківської ОДПІ
до Акціонерного товариства відкритого типу "Весотра-Харків"
про банкрутство
арбітражний керуючий Задружний Д.Р.
в судове засідання представники сторін не з'явились
В С Т А Н О В И В:
24.12.2004 р. ухвалою господарського суду Харківської області
(суддя Пуль О.А.) у справі N Б-25/12-04 про банкрутство
Акціонерного товариства відкритого типу "Весотра-Харків"
затверджено мирову угоду від 06.12.2004 р., укладену між боржником
та кредиторами та припинено провадження по справі.
Ухвала мотивована тим, що надана суду на затвердження Мирова
угода повністю відновлює платоспроможність боржника, порушень
порядку при укладенні мирової угоди не встановлено, умови мирової
угоди не суперечать законодавству.
Харківська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського
суду Харківської області від 24.12.2004 р. по справі N Б-25/12-04
скасувати, виконання мирової угоди від 06.12.2004 р. зупинити до
закінчення перегляду ухвали в порядку касації.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на
порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме
ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 36 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 74 Закону України "Про державний
бюджет України на 2004 р." ( 1344-15 ) (1344-15)
та ст. 78 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(надалі Закон), конкурсні кредитори за
вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження
у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, за
результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій
зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які
включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та
призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог
кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У
реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного
кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи
зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір
неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 4-1 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, господарські суди розглядають справи про банкрутство у
порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до статті 35 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
під мировою угодою
у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і
кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також
прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється
угодою сторін.
Згідно статті 36 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мирова угода може бути
укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та
наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.
Виходячи із змісту вищезазначених положень Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, мирова угода може бути укладена лише щодо вимог, які
включені до реєстру вимог кредиторів. Укладення мирової угоди щодо
вимог, які виникли під час процедури банкрутства, а також щодо
вимог, які можуть виникнути в майбутньому у зв'язку з укладенням
мирової угоди, є порушенням ст. 78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст. 35, 36 Закону, а також прав і обов'язків кредиторів, які не
приймали участі у справі та в укладенні мирової угоди, але мировою
угодою вирішено питання, що безпосередньо стосуються їх прав та
інтересів.
Отже, умови мирової угоди, які передбачають порядок погашення
(списання) вимог кредиторів, розмір яких не встановлений або які
можуть бути заявлені до боржника в майбутньому не відповідають
вимогам Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, на що суд першої інстанції не звернув
увагу.
За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Харківської ОДПІ задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від
24.12.2004 р. по справі N Б-25/12-04 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.