ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N А-8/47
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М. у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін: від позивача: Дунець О.Я. від відповідача:
Гуменюк Б.С., Мойсишин Г.М. розглянувши касаційну скаргу
Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.10.2004 р. у справі N А-8/47 господарського суду
Івано-Франківської області за позовом Відкритого акціонерного
товариства "Нафтохімік Прикарпаття" до Надвірнянської об'єднаної
державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Нафтохімік Прикарпаття"
звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з
позовом до Надвірнянської об'єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції від
09.01.2004 р. N 0000012301/0, N 0000022301/0, N 0000032301/0,
N 0000042301/0, 0000052301/0.
Заявою від 28.04.2004 р. позивач змінив та уточнив позовні
вимоги та посилаючись на часткове скасування Державною податковою
адміністрацією в Івано-Франківській області податкового
повідомлення-рішення від 09.01.2004 р. N 0000022301/0, просить
припинити провадження в частині визнання недійсним вказаного
рішення в сумі 620662,04 грн. штрафу, в решті суми податкового
повідомлення-рішення від 09.01.2004 р. N 0000022301/0 просить
визнати недійсним; визнати недійсними податкові
повідомлення-рішення Надвірнянської об'єднаної державної
податкової інспекції від 09.01.2004 р. N 0000012301/0,
N 0000032301/0, N 0000042301/0, 0000052301/0.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
11.06.2004 р. (суддя М.А. Шіляк) позовні вимоги Відкритого
акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" задоволено
частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення
Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції від
09.01.2004 р. N 0000022301/0, N 0000012301/0, N 0000032301/0;
припинено провадження в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 09.01.2004 р. N 0000022301/0 в сумі
6206662,04 грн. штрафних санкцій та в частині скасування
податкових повідомлень-рішень; в решті позову відмовлено; стягнуто
з Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції на
користь Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік
Прикарпаття" витрати по сплаті держмита у розмірі 255,00 грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду
Івано-Франківської області від 11.06.2004 р. Надвірнянська
об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу до
Львівського апеляційного господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
11.10.2004 р. (судді: С.М. Бойко, В.Л. Кузя, Н.М. Кравчук) рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2004 р.
змінено: частково визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
від 09.01.2004 р. N 0000022301/0; припинено провадження у справі в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
09.01.2004 р. N 0000022301/0 на суму 620662,04 грн. замість суми
6206662,04 грн.; в решті рішення залишене без змін.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Надвірнянська об'єднана державна податкова інспекція
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2004 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.10.2004 р. та відмовити позивачу в позові. Свою вимогу
Надвірнянська об'єднана державна податкова інспекція мотивує тим,
що судові рішення прийняті з порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального права, а саме: п. 5.1 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство
"Нафтохімік Прикарпаття" доводить безпідставність вимог
Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції та
правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши
представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Надвірнянської об'єднаної державної
податкової інспекції не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що відповідачем було
проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства позивачем за період від 01.04.2002 р. по
30.06.2003 р., а з питань правильності визначення сум податку на
додану вартість, задекларованих до відшкодування, до
31.08.2003 р., про що 31.12.2003 р. складено акт. На підставі акту
Надвірнянською об'єднаною державною податковою інспекцією були
прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 09.01.2004 р.;
- N 0000012301/0 - згідно якого позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6346080,00 грн., в т.ч.
2820480,00 грн. штрафних санкцій;
- N 0000022301/0 - згідно якого позивачу визначено податкові
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2482648,16 грн.,
в т.ч. 1241324,08 грн. штрафних санкцій;
- N 0000032301/0 згідно якого позивачу визначено податкові
зобов'язання у вигляді штрафу на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
в сумі 603,00 грн. За несвоєчасну сплату узгоджених
податкових зобов'язань;
- N 0000042301/0 - згідно якого позивачу визначено податкові
зобов'язання у вигляді штрафу в сумі 1320,00 грн. з тих же
підстав;
- N 0000052301/0 - згідно якого позивачу визначено податкові
зобов'язання у вигляді штрафу в сумі 170530 грн. з тих же підстав;
- рішенням державної податкової адміністрації в
Івано-Франківській області від 27.02.2004 р. про результати
розгляду скарги позивача частково у сумі 620662,04 грн. штрафних
санкцій скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача
N 0000022301/0.
Господарським судом встановлено, що підставою для прийняття
податкового повідомлення-рішення N 0000012301/0 від 09.01.2004 р.
щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на
прибуток у сумі 6346080 грн., у т.ч. штрафних санкцій у розмірі
2820480 грн. стало те, що в II кварталі 2003 р. позивачем було
придбано товарноматеріальних цінностей у Товариства з обмеженою
відповідальністю "Оптіма-Трейд" та Товариства з обмеженою
відповідальністю "Нафто-Трейд" на загальну суму 41393453,26 грн.
без податку на додану вартість. Товарно-матеріальні цінності були
реалізовані на експорт згідно із вантажно-митними деклараціями на
загальну суму 36413685,86 грн., крім того товариством понесені
затрати (митні послуги) по даних операціях на загальну суму
45384,46 грн. та послуги з транспортування на суму 1226853,00 грн.
(без податку на додану вартість). Різницю між ціною придбанням
товару та продажем відповідач виключив зі складу валових витрат
позивача, вважаючи, що ці витрати не пов'язані з господарською
діяльністю позивача.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності. Отже,
як випливає з приписів даної правової норми, валовими витратами
виробництва є сума будь-яких витрат у грошовій та інших формах, що
здійснюються як компенсація вартості товарів, які придбаваються
для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання
електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Як випливає з судових рішень, позивачем здійснено витрати у
розмірі 41393453,26 грн. як компенсація вартості придбаних
товарно-матеріальних цінностей, які використані позивачем у
власній господарській діяльності. Отже позивач правомірно відніс
до складу валових витрат вищезгадані витрати.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення
господарським судом абз. 5 ст. 1 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
що відповідно призвело до порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не може
бути прийнято до уваги з наступних підстав.
Згідно преамбулі Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
цей Закон визначає
правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського
обліку та складання фінансової звітності в Україні. Для цілей
цього Закону терміни, що визначені в цьому Законі, вживаються в
такому значенні:
"господарська операція" - дія або подія, яка викликає зміни в
структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
"активи" - ресурси, контрольовані підприємством у результаті
минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до
отримання економічних вигод у майбутньому. Таким чином, як
випливає з визначень даних термінів, господарською операцією є дія
або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих
підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як
очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому,
та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Проте, відповідач, посилаючись на порушення господарським
судом абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
значення терміну "актив"
зазначає в значенні п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що є порушенням абз. 2 ст. 1
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні".
Господарським судом встановлено, що підставою для прийняття
податкового повідомлення-рішення N 0000022301/0 від 09.01.2004 р.,
яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 24822648,16 грн., у т. ч. штрафні санкції у
розмірі 1241324,08 грн. стало зафіксоване відповідачем порушення
пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що призвело, на погляд відповідача, до
заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за
травень 2003 р. на суму 1241324,08 грн. Нарахування податкового
зобов'язання мало місце у зв'язку з віднесенням позивачем до
валових витрат різниці між ціною придбання та продажу товарів.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації. Таким чином, як випливає з приписів
вищенаведеної правової норми, податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, що сплачені (нараховані) у цьому
періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься,
зокрема, до складу валових витрат виробництва.
Оскільки, як вже було зазначено, позивач правомірно відніс до
складу валових витрат витрати на придбання товарно-матеріальних
витрат на суму 41393453,26 грн., то нарахування відповідачем
податкових зобов'язань з податку на додану вартість є
неправомірним.
Посилання відповідача на порушення господарським судом
пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якого: "У разі коли платник
придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає
амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу
податкового кредиту не включаються". Не може бути прийнято до
уваги, оскільки позивачем було придбано товари, вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва.
Не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на
порушення апеляційною інстанцією пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
оскільки доводячи, що платник податків має право звернутися
протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання
відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого
рівня, відповідач не зазначив, у чому полягає порушення
апеляційним господарським судом даної правової норми.
Проте, згідно ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
даною правовою нормою регулюється
порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень
контролюючих органів та визначення податкового боргу. Відповідно
до ч. 2 пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" день закінчення процедури
адміністративного оскарження вважається днем узгодження
податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника
податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення
контролюючого органу податкове зобов'язання вважається
неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття
відповідного рішення.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для скасування
даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення, постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2004 р. у
справі N А-8/47 - без змін.