ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 6/85
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого
судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. у
відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: від
позивача - Тягунов Ю.В., Осадчук М.Г.; від відповідача -
Калініченко В.В., розглянувши касаційну скаргу Бердянської
міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
29.09.2004 р. у справі N 6/85 господарського суду Запорізької
області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод
"Південгідромаш" до Бердянської міжрайонної державної податкової
інспекції Запорізької області, третя особа - Бердянське міське
управління земельних ресурсів, про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Завод "Південгідромаш"
звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до
Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької
області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької
області від 05.02.2003 р. N 0002522332/1-640/10/23-1.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
19.07.2004 р. (суддя Л.С. Місюра), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 29.09.2004 р.
(судді: І.О. Федоров, О.В. Юхименко, О.М. Яценко), позовні вимоги
Відкритого акціонерного товариства "Завод "Південгідромаш"
задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької
області від 05.02.2003 р. N 0002522332/1-640/10/23-1.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Бердянська міжрайонна державна податкова інспекція
Запорізької області подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення господарського суду Запорізької області від
19.07.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 29.09.2004 р. та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог. Свою вимогу
Бердянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької
області мотивує тим, що судові рішення прийняті з порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме:
ст.ст. 13, 23 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
,
постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення індексації
грошової оцінки земель" ( 783-2000-п ) (783-2000-п)
, п. 2 Порядку проведення
індексації грошової оцінки земель, ст.ст. 196, 204 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство
"Завод "Південгідромаш" доводить безпідставність вимог Бердянської
міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області та
просить залишити постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 29.09.2004 р. та рішення господарського
суду Запорізької області від 19.07.2004 р. у справі N 6/85 без
змін.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши
представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Бердянської міжрайонної державної
податкової інспекції Запорізької області підлягає задоволенню
частково.
Відповідачем було проведено комплексну документальну
перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за
період з 01.01.2000 р. по 01.07.2002 р., за наслідками якої
складено акт від 11.11.2002 р. За результатами перевірки
відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення
N 000252222332/1-640/10/23-1 від 05.02.2003 р., яким позивачу
донараховано земельний податок у сумі 201245,17 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що земельний податок
донарахований позивачу необґрунтовано, що підтверджується
висновком судово-бухгалтерської експертизи від 26.02.2004 р.
N 1567. Складений відповідачем за результатами перевірки
дотримання позивачем податкового законодавства акт, на підставі
якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, не має
юридичної сили.
При цьому, господарські суди попередніх інстанцій, з
посиланням на Закон України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та
постанову Кабінету Міністрів України "Про проведення індексації
грошової оцінки земель" від 12.05.2000 N 783 ( 783-2000-п ) (783-2000-п)
розрахували коефіцієнт грошової індексації спірних земель,
встановили вартість земельних ділянок та на їх підставі дійшли
висновку про правильність розрахунку позивачем земельного податку.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів попередніх
інстанцій не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні
норм матеріального права та всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники
земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі,
крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл
продукції, сплачують земельний податок.
Згідно ст. 5 вказаного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за
землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної
ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі
орендар.
Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є
дані державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного
податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою
Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом
на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній
податковій інспекції.
Правила щодо грошової оцінки землі встановлено розділом 7
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, відповідно до
ст. 23 якого грошова оцінка земельної ділянки проводиться
Державним комітетом України по земельних ресурсах за Методикою
( 525-97-п ) (525-97-п)
, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова
оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на
коефіцієнт індексації, порядок проведення ( 783-2000-п ) (783-2000-п)
якої
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.8 Порядку грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення та населених пунктів,
затвердженого наказом Державного комітету України по земельних
ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства
України, Державного комітету України у справах містобудування і
архітектури, Української академії аграрних наук від 27.11.95
N 76/230/325/150 ( z0427-95 ) (z0427-95)
, результати грошової оцінки земель
м. Києва і Севастополя, міст обласного підпорядкування, в тому
числі грошової оцінки і ціни земельних ділянок
несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у цих
містах, розглядаються і погоджуються місцевими органами
Держкомзему та містобудування і архітектури. Дані грошової оцінки
затверджуються Київською і Севастопольською міськими державними
адміністраціями, виконкомами міських (міст обласного
підпорядкування) радами народних депутатів за поданням комісій,
зазначених у п. 1.7.
Вирішуючи даний господарський спір, господарські суди повинні
були на підставі даних грошової оцінки земельних ділянок, наданих
в порядку та у відповідності з чинним законодавством компетентними
органами (Бердянським міським управлінням земельних ресурсів),
встановити правомірність визначення відповідачем розміру
земельного податку позивача, що судами зроблено не було.
При цьому слід взяти до уваги, що чинним законодавством на
платника податків покладено обов'язок розрахувати розмір
земельного податку, але застосування інших, ніж наведені в
довідках міського управління земельних ресурсів, відомостей про
грошову оцінку землі для обчислення податку на землю, є
безпідставним.
З врахуванням викладених обставин, касаційна інстанція
зазначає, що господарськими судами фактично не була перевірена
правильність визначеного відповідачем в оспорюваному податковому
повідомленні-рішенні розрахунку податкового зобов'язання з
земельного податку.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим та апеляційним
господарським судом порушено вищезгадані норми матеріального та
процесуального права, то постановлені зазначеними судовими
інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що судом першої та апеляційної інстанції не
було досліджено доказів та не встановлено обставини справи, які
мають значення для правильного вирішення даного господарського
спору, а касаційній інстанції таке право не надано, то справа
підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського
суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Бердянської міжрайонної державної податкової
інспекції Запорізької області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від
19.07.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 29.09.2004 р. у справі N 6/85 скасувати, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.