ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 2-20/10906-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги Ялтинської міської
Ради
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 17.11.2004
у справі господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ПП "КАР-97"
до Ялтинської міської Ради
про визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Шейкин О.М. - дов. N б/н від 11.03.2005
від відповідача: Яворський А.Л. - дов. N 02.9-2/704 від
05.11.2004
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 03.09.2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим задоволено позовні вимоги щодо визнання за
ПП "Кар-97" права власності на об'єкти нерухомого майна -
торгівельні павільйони, розміщені в м. Ялта вул. Маршака, 8а, які
складаються з: торгівельного павільйону, лит. "А", аптека,
загальною площею 8,6 кв. м.; торгівельного павільйону, лит. "Б",
який складається з приміщень: N 1 торгівельне, площею 19,6 кв. м.;
N 2 торгівельне, площею 5 кв. м.; N 3 торгівельне, площею
1,3 кв. м.; N 4 торгівельне, площею 2,6 кв. м.
Постановою від 17.11.2004 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 03.09.2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно дозвільної
документації позивач здійснив будівництво об'єктів торгівлі -
торгових павільйонів, що призвело до будівництва нових об'єктів
нерухомості. Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, право власності на нову річ, яка виготовлена
(створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено
договором або законом. Законом України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
майно, набуте в результаті господарської діяльності, а також
шляхом укладення угод, не заборонених законом, є власністю
господарюючого суб'єкта.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Ялтинська міська Рада
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що судами невірно
застосовані норми матеріального права, зокрема статті 331, 392
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Суд може визнати
власником тільки недобудованого нерухомого майна, якщо буде
встановлено, що частина робіт, не виконаних згідно проекту, є
незначною. Судом застосована норма, яка не підлягає застосуванню,
оскільки на даних об'єктах були закінчені будівельні роботи і
незавершеного будівництва там не було.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 20.01.1999 АТЗТ "Компанія
Тель-кель" і ПП "Кар-97" уклали договір купівлі-продажу
торгівельних павільйонів, розташованих за адресою м. Ялта,
пл. Маршака.
01.01.1999 Ялтинським виконавчим комітетом та ПП "Кар-97"
укладений договір оренди земельної ділянки, терміном до
01.12.1999.
18.01.2000 виконавчий комітет Ялтинської міської ради прийняв
рішення N 9 "Про затвердження переліку торговельних кіосків і
павільйонів на 2000 рік в м. Ялта". Згідно додатку до цього
рішення, торговельні павільйони, які належали ПП "Кар-97" включені
в дислокацію об'єктів торгівлі в м. Ялта.
06.08.2003 Ялтинською міською радою та ПП "Кар-97" укладений
договір оренди земельної ділянки, загальною площею 40 кв. м.
(зокрема: 1-а ділянка - кадастровий номер 0111900000:06:57:001,
площею 0,0030 га; 2-а ділянка - кадастровий номер
011100000:06:57:002, площею 0,0010 га), розташованого в м. Ялта,
пл. Маршака. На вказаних земельних ділянках, позивач здійснив
будівництво об'єктів торгівлі - торговельних павільйонів, замість
вищевказаних.
Згідно "Звіту про класифікацію об'єктів нерухомості,
визначення об'ємів, площ та ринкової вартості двох торговельних
павільйонів, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Маршака, N 8а,
літ. А.Б", виконаного експертом-оцінювачем фірми "Аната",
будівельні роботи виконані ПП "Кар-97" призвели до будівництва
нових об'єктів нерухомості, віднесених до 2 групи капітальності.
Заява ПП "Кар-97" про оформлення та реєстрацію права
власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування
залишена без відповіді.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору
оренди і його державної реєстрації, отже позивач мав право
використовувати земельну ділянку для господарської діяльності.
За експертним висновком та технічним паспортом (Ялтинським
БТІ проведена технічна інвентаризація об'єктів нерухомості -
торговельних павільйонів) торговельні павільйони мають бетонний
фундамент, який зв'язаний з землею, що у відповідності до
Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на
нерухоме майно, визначає об'єкт як капітальну будівлю.
Частиною 1 ст. 181 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість)
належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на
земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення
та зміни їх призначення.
Господарським судом встановлено, що на період розгляду справи
по суті спірні об'єкти є об'єктами нерухомості, що підтверджується
висновком судової експертизи.
У відповідності з п. 4 ст. 331 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, за позовом зацікавленої особи суд може визнати особу
власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено,
що частина робіт, яка не виконана відповідно до проекту є
незначною.
Статтею 392 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання
його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається
іншою особою.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, п. 1
ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 17.11.2004 Севастопольського апеляційного
господарського суду зі справи N 2-20/10906-2004 залишити без змін.