ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 117/12-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В., судді Васищака І.М., судді
Палій В.М., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Білоцерківський механічний завод" (далі -
ВАТ "Білоцерківський механічний завод") на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 08.09.2004 р. у справі
господарського суду Київської області N 117/12-04 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове
товариство" (ТОВ "Українське промислове товариство") до Відкритого
акціонерного товариства "Білоцерківський механічний завод" про
стягнення 103769,00 грн., за участю представників: від позивача -
Рудюк О.Ю., від відповідача - Рижкова О.В., в судовому засіданні з
01.03 по 15.03.2005 р. оголошувалась перерва, В С Т А Н О В И Л А:
ТОВ "Українське промислове товариство" звернулося до
господарського суду Київської області з позовом та просило
стягнути з ВАТ "Білоцерківський механічний завод" 101522,74 грн.
боргу, 582,51 грн. 3% річних, 1359,18 грн. штрафу, 304,57 грн.
пені за договором N 44/15 від 04.09.2003 р. В обґрунтування
заявлених вимог позивач послався на те, що за умовами договору
відповідач (постачальник) взяв на себе зобов'язання виготовити та
передати у власність ТОВ "Українське промислове товариство"
(покупець) насосне обладнання та запасні частини до нього, яке не
виконав.
Відповідач у справі - ВАТ "Білоцерківський механічний завод"
у відзиві на позов заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що:
- позивачем не було направлено листа, який є підставою для
відвантаження продукції відповідно до п. 4.7 договору, а також від
нього не надходила вимога про передачу продукції відповідачем з
урахуванням вимог ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
;
- вказаний договір між позивачем та відповідачем не припинив
свою дію відповідно до ст. 202 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
;
- ухвалою господарського суду Київської області від
18.12.2003 р. у справі N 345/14б-03 введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів ВАТ "Білоцерківський механічний
завод".
Відповідно до заяви N 141 від 11.05.2004 р. позивачем було
уточнено позовні вимоги, згідно яких він просить суд стягнути з
відповідача 101522,74 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Київської області від
24.05.2004 р. (суддя - Писана Т.О.), залишеного без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.09.2004 р. (головуючий - Алданова С.О., судді: Моторний О.А.,
Кошіль В.В.), позов задоволено. Відповідно до рішення суду з
відповідача на користь позивача стягнуто 101522,74 грн.
заборгованості, 1015,22 грн. державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що:
- вимогою позивача про виконання зобов'язання можна вважати
листи від 11.02.2004 р. N 57 та від 24.02.2004 р. N 65, направлені
позивачем на адресу відповідача;
- відповідачем не надано доказів того, що він приступив до
виконання зобов'язання, а отже, він вважається таким, що
прострочив виконання;
- позивачем доведено неналежне виконання зобов'язань
відповідачем.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, ВАТ
"Білоцерківський механічний завод" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить
скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08.09.2004 р.
і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Українське промислове
товариство" у задоволенні позову.
У поданій касаційній скарзі ВАТ "Білоцерківський механічний
завод" посилається на порушення судом норм матеріального права та
невідповідність висновків суду, викладених у постанові, обставинам
справи, зокрема:
- судом не надано належної оцінки листу позивача N 207 від
24.12.2003 р.;
- оцінка суду листів позивача від 11.02.2004 р. N 57 та від
24.02.2004 р. як вимог про виконання зобов'язань, не відповідають
обставинам справи;
- неправильне застосування судом норм про
господарсько-правову відповідальність.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Українське промислове
товариство" вважає оскаржуваний акт законним і обґрунтованим та
просить залишити постанову апеляційного господарського суду без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судами обох інстанцій, 04.09.2003 р. між
ТОВ "Українське промислове товариство" (позивач) та
"ВАТ "Білоцерківський механічний завод" (відповідач) був укладений
договір N 44/15 та додаток N 1 до нього про поставку насосного
обладнання та запасних частин до нього.
На підставі вказаного договору позивач перерахував на
розрахунковий рахунок відповідача суму у розмірі 101522,74 грн.,
що підтверджується реєстрами розрахункових документів
ТОВ "Українське промислове товариство", відправлених до
банку за системою "Клієнт-Банк" та прийнятих банком до оплати
23.10.2003 р. у сумі 23856,25 грн.; 14.10.2003 р. - 17666,49 грн.,
10.10.2003 р. - 15000 грн.; 18.09.2003 р. - 20000,25 грн. та
15.09.2003 р. - 25000 грн. (а.с. 24-28).
За вказаним договором відповідач взяв на себе зобов'язання
виготовити і передати у власність позивачу продукцію, а в разі
невиконання своїх зобов'язань - сплатити пеню в розмірі 0,3% від
суми невиконаного зобов'язання.
Згідно п. 4.1 договору відповідач повинен відвантажити
продукцію в строки, вказані в додатках до договору. Як встановлено
судами, відповідних додатків до договору сторонами підписано не
було. Таким чином, строк виконання відповідачем обов'язку передати
продукцію позивачеві не зазначено.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 663
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо зміст договору не дає змоги визначити
строк передачі продукції, то цей строк визначається згідно із
положеннями ст. 530 ЦК України.
Так, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку
не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги,
кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від
дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не
випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, строком дії
господарського договору є час, впродовж якого існують господарські
зобов'язання сторін.
В п. 9.4 зазначеного договору термін його дії був визначений
сторонами до 31.12.2003 р. і, як встановлено судами, продовжений
не був.
Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
(якій відповідає ст. 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За умовами договору N 44/15 від 04.09.2003 р. відповідач
зобов'язувався виготовити і передати у власність покупця
продукцію, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити її.
Як вбачається з матеріалів справи, свідченням виконання
позивачем обов'язків за договором є перерахування ним грошових
коштів у сумі 101522,74 грн. на рахунок відповідача, що
підтверджується розрахунковими документами (а.с. 24-28) та
встановлено судом.
В силу ч. 2 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона
повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею
зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення
загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою
для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України,
іншими законами або договором.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів виконання
обов'язків, передбачених договором, ВАТ "Білоцерківський
механічний завод" не надало. Відповідач також не надав доказів,
які б підтверджували вжиття ним заходів для виконання своїх
обов'язків за договором в межах його дії - до 31.12.2003 р.
Виходячи з наведеного, відповідач є таким, що прострочив
виконання зобов'язання, відповідно до ст. 612 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті ( 435-15 ) (435-15)
, якщо внаслідок
прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для
кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати
відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався
вказаним правом і, до звернення з позовною заявою до суду,
звернувся до відповідача з претензією від 21.01.2004 р. про
повернення перерахованих відповідачу 101522,74 грн., а також
листами від 11.02.2004 р. та від 24.02.2004 р. вимагав повернення
коштів.
Висновок суду першої інстанції про те, що вказані листи можна
розцінювати як вимоги щодо виконання відповідачем своїх
зобов'язань за договором N 44/15 від 04.09.2003 р., колегія суддів
вважає таким, що відповідає обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі
здійсненої попередньої оплати, колегія суддів вважає
обґрунтованими і правомірними.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає до уваги
посилання відповідача на лист N 207 від 24.12.2003 р., оскільки
копія цього листа відсутня в матеріалах справи та подана
відповідачем лише разом з касаційною скаргою.
Інші доводи касаційної скарги судовою колегією до уваги не
приймаються, оскільки зводяться до намагань відповідача надати
перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 08.09.2004 р. у даній справі прийнята у
відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і
підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 8
вересня 2004 р. у справі N 117/12-04 господарського суду Київської
області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства "Білоцерківський механічний завод" без
задоволення.