ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 47/118-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>, розглянувши матеріали касаційної скарги ДП "Надія" ЗАТ
"Харківтрансбуд" на постанову від 31.08.2004 Харківського
апеляційного господарського суду та рішення від 29.06.2004
господарського суду Харківської області у справі N 47/118-04 за
позовом ДП "Надія" ЗАТ "Харківтрансбуд" до СПД ФО Р.О.І. про
стягнення 33700,36 грн., за участю представників: від позивача -
Королькова Ю.М., від відповідача - не з'явився, В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 29.06.2004 господарського суду Харківської
області у справі N 47/118-04 (суддя <...>) позовні вимоги
задоволено частково в сумі 2989,19 грн. З СПД ФО Р.О.І. на користь
ДП "Надія" ЗАТ "Харківтрансбуд" стягнуто інфляційних у розмірі
1705,89 грн., 3% річних у розмірі 1283,30 грн., 29,90 грн.
держмита та 10,46 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В іншій частині позову в сумі
30711,17 грн. відмовлено.
Постановою від 31.08.2004 Харківського апеляційного
господарського суду у справі N 47/118-04 рішення від 29.06.2004
господарського суду Харківської області у цій справі залишено без
змін.
Не погоджуючись з постановою від 31.08.2004 Харківського
апеляційного господарського суду та рішенням від 29.06.2004
господарського суду Харківської області у справі N 47/118-04,
ДП "Надія" ЗАТ "Харківтрансбуд" звернулося до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить
скасувати вказані рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів в частині відмови в позові в сумі 30711,17 та
прийняте нове рішення. Касаційна скарга мотивована тим, що судами
першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального і
процесуального права.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи за
контрактом N 5/01 від 31.07.2001 становила 22228,00 грн.
Рішенням від 18.06.2002 господарського суду Харківської
області у справі N 3504/5-22, залишеним в силі постановою від
23.06.2003 Харківського апеляційного господарського суду, було
задоволено частково позовні вимоги позивача в частині суми
основної заборгованості в розмірі 22228,00 грн. та судових витрат;
в частині позовних вимог в сумі 1518,00 грн. інфляційних і річних,
1379,20 грн. пені і штрафу по недоїмці по ПДВ, 5063,12 грн.
нарахованої заробітної плати та 339,75 грн. інфляційних у зв'язку
з невиплатою заробітної плати, пені в сумі 290,00 грн.,
4170,80 грн. витрат по претензійно-правовій роботі,
2300,00 немайнової шкоди - позовні вимоги залишені без розгляду на
підставі п. 5 ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
строк виконання зобов'язань за спірним договором настав
14.01.2002, вказане рішення господарського суду першої інстанції
було виконано 26.12.2003, таким чином, відповідач прострочив
виконання грошового зобов'язання на 711 днів, а отже, правомірно
задоволені позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3%
річних в розмірі 2989,29 грн.
Щодо стягнення компенсації за фактичну втрату робочого часу
працівниками позивача з липня 2002 року по грудень 2003 року в
сумі 18259,00 грн., компенсації на нараховану, але не сплачену
заробітну платню працівникам позивача в сумі 673,81 грн. та суми
штрафу та пені, які були нараховані ДПІ в сумі 1910,00 грн., то
судовими інстанціями встановлено, що вони не підлягають
задоволенню, оскільки позивач не довів реальність понесених
збитків.
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
під збитками
розуміють витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження
його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав
би, якби зобов'язання було виконано боржником. Притягнення до
цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності
наступних умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності)
особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного
зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка
заподіяла шкоду.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Для стягнення збитків позивач
повинен був довести факт заподіяння шкоди, розмір завданих
збитків, причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою і
зазначеними збитками. Судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що докази, наявні у матеріалах справи, не
підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача
та сумами, які позивач просить стягнути як збитки, а тому судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вірно
застосовані норми матеріального та процесуального права та
правомірно зроблений висновок про відмову в задоволенні позовних
вимог в цій частині.
Щодо стягнення витрат на юридичні послуги в сумі
2251,00 грн., то господарські суди попередніх інстанцій вірно
вказали, що вони не можуть бути стягнуті, оскільки вони не є
збитками у розумінні ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в
частині стягнення 7600,00 грн. моральної шкоди на підставі
недоведеності позивачем заподіяння йому моральної шкоди
відповідачем, оскільки дія ст. 440-1 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не
поширюється на договірні зобов'язання.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому посилання позивача на те, що судовими інстанціями не були
розглянуті докази не може бути взято до уваги колегії суддів
Вищого господарського суду України.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова від 31.08.2004 Харківського
апеляційного господарського суду та рішення від 29.06.2004
господарського суду Харківської області у справі N 47/118-04
прийняті з дотриманням норм процесуального та матеріального права,
а тому підстави для зміни чи скасування вказаних судових рішень
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП "Надія" ЗАТ "Харківтрансбуд" на постанову
від 31.08.2004 Харківського апеляційного господарського суду та
рішення від 29.06.2004 господарського суду Харківської області у
справі N 47/118-04 залишити без задоволення.
Постанову від 31.08.2004 Харківського апеляційного
господарського суду та рішення від 29.06.2004 господарського суду
Харківської області у справі N 47/118-04 залишити без змін.