ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 45/362
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Максимум-Клуб", м. Київ, на рішення
господарського суду міста Києва від 08.11.2004 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 зі
справи N 45/362 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Максимум-Клуб" (далі - ТОВ "Максимум-Клуб") до Головного
Київського міського управління у справах захисту прав споживачів
(далі - Головне управління), м. Київ, про визнання недійсним
рішення, за участю представників сторін: позивача - Гераська В.А.,
відповідача - не з'явився, В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Максимум-Клуб" звернулося до господарського суду міста
Києва з позовом про визнання недійсним рішення Головного
управління про накладення штрафу за порушення законодавства про
рекламу від 03.08.2004 N 000528.
Рішенням названого суду від 08.11.2004 (суддя Балац С.В.),
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 21.12.2004 (колегія суддів у складі:
Коробенко Г.П. - головуючий, судді Полянський А.Г.,
Андрієнко В.В.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові
рішення мотивовано наявністю в діях позивача порушення
законодавства про рекламу та притягненням його до відповідальності
з дотриманням вимог чинного законодавства.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ТОВ "Максимум-Клуб" просить рішення місцевого та апеляційного
господарських судів скасувати та передати справу на новий розгляд
до суду першої інстанції. Своє прохання скаржник мотивує тим, що
попередніми судовими інстанціями невірно застосовано норми
матеріального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 21.07.2004 працівниками Головного управління складено акт
перевірки дотримання ТОВ "Максимум-Клуб" законодавства про рекламу
N 000555;
- відповідно до цього акта перевіркою встановлено, що в
рекламному буклеті позивача реклама виконана лише російською
мовою, чим порушено вимоги статті 6 Закону України "Про рекламу"
від 03.07.96 N 270/96-ВР ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
(далі - Закон N 270/96).
При цьому в рекламних матеріалах ціна послуг гри в боулінг за
годину становить 99 грн. (в неділю з 19:00 до 06:00), тоді як
згідно з наданим споживачем касовим чеком від 27.06.2004 фактична
ціна гри становить 198 грн. за годину, в зв'язку з чим позивач
порушив вимоги статті 10 Закону N 270/96;
- на підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням
прийнято рішення від 03.08.2004 N 000528 про накладення на
позивача, який розповсюджував рекламу самостійно, штрафу в сумі
416,65 грн. за порушення приписів статей 6, 10 Закону N 270/96
( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
.
Відповідно до статті 10 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української
мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист
російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє
вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні
гарантується Конституцією України та визначається законом.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону N 270/96
( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
застосування мови у рекламі здійснюється відповідно
до чинного законодавства України про мови.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про мови в
Українській РСР" від 28.10.89 N 8312- XI ( 8312-11 ) (8312-11)
(далі - Закон
N 8312) тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш,
реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом,
викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад
іншою мовою.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач
розповсюджував рекламні матеріали, текст яких було викладено лише
російською мовою, внаслідок чого вони дійшли обґрунтованого
висновку про наявність в діях ТОВ "Максимум-Клуб" порушення
приписів статті 6 Закону N 270/96 ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
.
Посилання позивача в касаційній скарзі на дотримання ним
вимог закону шляхом одночасного розповсюдження рекламних
матеріалів як російською, так і українською мовами не може бути
підставою для задоволення його вимог, оскільки ці доводи скарги
спростовуються обставинами, встановленими судами першої та
апеляційної інстанцій.
Згідно з статтею 1 Закону N 270/96 ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
реклама - це
інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та
в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати
обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи
товару.
Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону N 270/96
( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
розміщення інформації про виробника товару та/або
товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається
споживачеві, не вважається рекламою.
Дослідивши фактичний зміст рекламних матеріалів, попередні
судові інстанції дійшли правомірного висновку про відсутність в
буклетах інформації саме про товар та послуги (в розумінні частини
сьомої статті 8 Закону N 270/96 ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
), оскільки зазначена
інформація стосується зміни ціни на одну послугу в різні дні тижня
та для різних категорій населення і не спрямована на інформування
споживачів послуг про саму послугу. Зазначена інформація місцевим
та апеляційним судами обґрунтовано визнана рекламою, оскільки вона
призначена сформувати та підтримати обізнаність споживачів реклами
та їх інтерес щодо товару, а не розміщена з метою здійснення
споживачем свідомого вибору товару, його належного використання,
захисту своїх споживчих прав тощо.
Відповідно до статті 1 Закону N 270/96 ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
недобросовісна реклама - це реклама, яка вводить або може ввести в
оману її споживачів, завдати шкоди особам, державі чи суспільству
внаслідок неточності, недостовірності, двозначності,
перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і
способу розповсюдження.
Стаття 10 Закону N 270/96 ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
забороняє
недобросовісну рекламу, а відповідальність за неї покладає на
винну особу.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в рекламі
позивача було розміщено інформацію про те, що вартість однієї
години гри в боулінг у неділю з 19:00 до 6:00 складає 99 грн.,
тоді як згідно з касовим чеком від 27.06.2004 (неділя) фактична
ціна гри протягом 120 хвилин склала для споживача 396 грн.
(198 грн. за одну годину).
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону N 270/96
( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
реклама про зниження цін на продукцію, про розпродаж
повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення
зниження цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення
розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлена
невідповідність рекламних матеріалів ТОВ "Максимум-Клуб"
зазначеним вимогам, внаслідок чого ними обґрунтовано визнано, що
реклама позивача є недобросовісною.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
в діях позивача мали місце порушення вимог законодавства про
рекламу у вигляді незастосування української мови у рекламі та
розповсюдження недобросовісної реклами.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Таким чином, застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального і процесуального права відповідає
встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність
підстав для скасування або зміни прийнятих зі справи судових
рішень.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 зі справи N 45/362 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум-Клуб" -
без задоволення.