ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 31/326
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників сторін:
стягувача - Святогор О.А.,
боржника - Голуб О.Є.,
органу ДВС - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Компанії "Westar investment LTD" та ДП "Київське обласне
управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних
доріг"
на постанову від 09.12.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі N 31/326
за скаргою Дніпропетровського комунального підприємства
"Облводоканал" (боржник)
на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського
району в м. Києві
(стягував - ДП "Київоблавтодор")
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
14.10.2004 (суддя Мороз В.Ф.), винесеною на підставі ст. 121-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, скаргу боржника задоволено частково - визнано
неправомірними дії ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва щодо
винесення постанови від 30.08.2004 про накладення арешту на
грошові кошти Дніпропетровського ОКП "Облводоканал" у межах суми
2597610,52 грн., які знаходяться на рахунках в Дніпропетровській
філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 305017, а також на всіх інших
рахунках, відкритих ДОКП "Облводоканал" та/або його відокремленими
підрозділами в усіх банках України, та зобов'язано ВДВС
Шевченківського РУЮ м. Києва вчинити дії по скасуванню даної
постанови. Ухвала мотивована порушенням органом ДВС приписів ч. 4
ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, яке
полягало у нез'ясуванні державним виконавцем обставин відсутності
майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, на території,
на яку поширюються його функції, а відсутність такого майна
боржника на території м. Києва та Київської області
підтверджується довідкою скаржника, складеною відповідно до даних
бухгалтерського обліку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 09.12.2004 (судді: Белінська В.О., Павловський П.П.,
Логвиненко А.О.) ухвалу залишено без змін з тих же підстав.
ДП "Київський облавтодор" та Компанія "Westar investment LTD"
у поданих касаційних скаргах просять ухвалу та постанову
скасувати, скаргу ДОКП "Облводоканал" залишити без задоволення у
повному обсязі (в цілому), посилаючись на невідповідність позиції
місцевого та апеляційного судів нормам ст.ст. 63, 64 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, яким встановлено
послідовний порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше
майно боржника. Зокрема, в першу чергу має бути звернено стягнення
на грошові кошти боржника, а вже лише у разі відсутності грошових
коштів у боржника, достатніх для покриття заборгованості,
звертається стягнення на інше майно, належне боржникові на праві
власності. Жодних застережень щодо послідовності звернення
стягнення заборгованості в залежності від місцезнаходження
боржника Закон України "Про виконавче провадження" не містить.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет повноти їх встановлення і правильності застосування норм
процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій і
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,
дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому
задоволенню, а оскаржувані ухвала та постанова - скасуванню з
передачею справи до господарського суду Дніпропетровської області
для нового розгляду скарги ДОКП "Облводоканал" з наступних
підстав.
Задовольняючи скаргу боржника в частині визнання
неправомірними дій ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва щодо
накладення арешту на грошові кошти ДОКП "Облводоканал" (в межах
суми стягнення), які знаходяться на всіх рахунках, відкритих
боржником в усіх банках України, суд першої інстанції виходив
виключно з обставин невжиття органом ДВС заходів щодо з'ясування
наявності достатніх підстав для проведення виконавчих дій за
місцезнаходженням майна боржника після відкриття виконавчого
провадження. При цьому суд посилається на те, що відповідно до
приписів ч. 4 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
ВДВС, відкривши виконавче провадження, повинен був, в
першу чергу, пересвідчитися у наявності такого майна боржника на
території, на яку поширюються його функції, та можливості
задоволення вимог стягувача саме за рахунок такого майна (коштів).
Встановивши ж, зокрема, відсутність майна, на яке може бути
звернуто стягнення, орган ДВС повинен скласти про це акт і не
пізніше наступного дня надіслати виконавчий документ разом з
копією цього акта до ВДВС за місцезнаходженням боржника чи місцем
знаходження майна боржника.
Проте, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою
обставини поширення на спірні правовідносини також норм частин 1 і
3 ст. 20, ст.ст. 50, 63, 64 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
. Зокрема, згідно з частинами 1 і 3 ст. 20
вищезгаданого Закону право вибору місця виконання між кількома
відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти
виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку
поширюються їх функції, належить стягувачу. При цьому державний
виконавець вправі проводити виконавчі дії щодо виявлення та
звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника
в установах банків, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на
території, на яку поширюється юрисдикція України. Тобто орган ДВС
вправі звертати стягнення на грошові кошти, які знаходяться на
банківських рахунках боржника, відкритих на всій території
України, незалежно від територіальної (функціональної) юрисдикції
районного відділу ДВС, яким відкрито виконавче провадження.
Постанова ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 30.08.2004 про
накладення арешту на грошові кошти ДОКП "Облводоканал" в сумі
2597610,52 грн. має саме такий всеохоплюючий територіальний
характер, оскільки арешт коштів в межах зазначеної суми боргу
стосується всіх рахунків боржника, відкритих ним в усіх банках
України.
Норма ч. 3 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
кореспондується з вимогами ст. 50 та ч. 3 ст. 63 цього
Закону, згідно яких стягнення за виконавчими документами в першу
чергу звертається на кошти боржника в гривнях, в т.ч. кошти на
рахунках боржника в установах банків, а за наявності даних про
кошти, що знаходяться на рахунках в банках, на них накладається
арешт. Лише у разі відсутності у боржника коштів, достатніх для
задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне
боржникові інше майно. Врегульований ст.ст. 50, 63, 64 Закону
України "Про виконавче провадження" послідовний порядок звернення
стягнення на майно боржника - юридичної особи надає перевагу
стягненню грошових коштів, якому може передувати процедура арешту
рахунків боржника в межах суми боргу. З огляду на це колегія
погоджується з доводами стягувача про те, що Закон України "Про
виконавче провадження" не містить жодних застережень щодо
послідовності звернення стягнення боргу на майно боржника в
залежності від місцезнаходження боржника. Адже, таким чином
забезпечується першочерговість звернення стягнення на грошові
кошти боржника, невід'ємною складовою частиною якого є накладення
арешту на кошти (ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче
провадження").
Виходячи з наведеного, касаційна інстанція визнає
передчасними висновки суду першої інстанції про те, що одне лише
невжиття органом ДВС заходів, передбачених ч. 4 ст. 20 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
може бути
достатньою підставою для визнання неправомірними дій ВДВС
Шевченківського РУЮ м. Києва по винесенню постанови від 30.08.2004
про накладення арешту на грошові кошти ДОКП "Облводоканал" в
розмірі суми стягнення за виконавчим документом, оскільки
зазначена постанова, винесена органом ДВС в межах прав, визначених
ч. 3 ст. 20 цього ж Закону, та з дотриманням порядку,
встановленого ст.ст. 50, 63 даного Закону.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються суті
поданої боржником скарги, судами першої та апеляційної інстанції в
супереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки, а згідно
імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи
додатково перевіряти наявні у справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає
направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
скарги відповідача на дії органу ДВС.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ДП "Київський облавтодор" та Компанії
"Westar investment LTD" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
14.10.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 09.12.2004 у справі N 31/326 скасувати з
передачею справи до господарського суду Дніпропетровської області
для нового розгляду скарги Дніпропетровського ОКП "Облводоканал"
на дії ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва.