ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 27/78б
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Удовиченка О.С., суддів: Грека Б.М. -
(доповідача у справі), Бур'янової С.С., розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційні скарги Підприємства Макіївської
виправної колонії N 32 Управління Державного департаменту України
з питань виконання покарань в Донецькій області на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2005 р. у
справі N 27/78б господарського суду Донецької області за заявою
Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції
м. Макіївки до Підприємства Макіївської виправної колонії N 32
Управління Державного департаменту України з питань виконання
покарань в Донецькій області, про банкрутство (за участю
представників від: кредитора Самбурська М.О. (дов. від
14.03.2005), Ярошевська І.Л. (дов. від 14.03.2005), боржника
Наврата І.Я. (дов. N 9 від 14.03.2005), Тимощик І. П. (дов. N 10),
Мерта Г.А. (дов. N 11 від 14.03.2005), В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Донецької області від
10.11.2004 р. за результатами підготовчого засідання зобов'язано
кредитора Центрально-Міську МДПІ, м. Макіївка, у десятиденний
строк за його рахунок надати до офіційного друкованого органу
Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення
про порушення справи про банкрутство підприємства Макіївської
виправної колонії N 32 Управління державного департаменту України
з питань виконання покарань.
Визначено розмір вимог кредитора у сумі 1867520 грн., з яких
1334060,09 грн. - основний борг, 533460,68 грн. фінансові санкції
та пеня.
Постановою від 17.01.2005 р. по справі Донецький апеляційний
господарський суд частково скасував ухвалу господарського суду
Донецької області від 10.11.2004 р. в частині визначення суми
безспірних вимог ініціюючого кредитора - Центрально-Міської
міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївка, в іншій
частині ухвалу місцевого господарського суду від 10.11.2004 р.
залишено без змін.
Апеляційним господарським судом зроблено висновок, що розмір
безспірних грошових вимог кредитора до боржника становить
1867520,77 грн., з яких 1334060,09 - основний борг,
533460,68 грн. - фінансові санкції та пені. Окрім того, на
підставі п. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
- зроблено висновок, що обмеження щодо порушення
справи про банкрутство даної категорії підприємств не існує.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції, боржник просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду та
припинити провадження по справі з мотивів невірного застосування
положень ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки
боржник не є суб'єктом банкрутства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що положення Закону застосовується до
юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної
власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи
ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку
таких об'єктів.
Згідно п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна
державних підприємств" ( 2163-12, 89/97-ВР ) (2163-12, 89/97-ВР)
від 19.02.97 р., не
підлягають приватизації об'єкти, які мають загальнодержавне
призначення, в тому числі пенітенціарні установи.
Статтею 214 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що відносно державних підприємств, які відповідно до
Закону не підлягають приватизації, процедури про визнання
неплатоспроможним застосовуються в частині санації чи ліквідації
лише після виключення її у встановленому порядку з переліку
об'єктів, що не підлягають приватизації.
В основу ухвали місцевого господарського суду та постанови
апеляційного господарського суду покладено висновок про те, що
боржник є суб'єктом підприємницької діяльності.
Згідно п. 2.1 Статуту - підприємство створено з метою
залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійним
навчанням, тобто є пенітенціарним.
Втім, на підставі положень п. 5 ст. 5 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
зроблено висновок про те, що обмеження щодо
порушення справи про банкрутство боржника та введення процедури
розпорядження майном для таких підприємств не встановлено.
Такий висновок обґрунтовано тим, що ні Закон України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ні Господарський процесуальний кодекс
( 1798-12 ) (1798-12)
не містять прямої норми, яка б надавала право суду
відмовити у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство
підприємства чи припинити провадження в такій справі після
виключення його у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не
підлягають приватизації.
Колегія суддів відхиляє порушені скаржником питання що до
того, що до підприємства Макіївської виправної колонії N 32 не
може бути застосовано положення Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки ці посилання є по суті запереченням щодо
правового статусу підприємства.
Втім, в судових актах надана належна правова оцінка
організаційно-правовій формі та правовому статусу підприємства та
є достатнім для висновку про те, що до боржника підлягають
застосуванню положення Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку про
правомірність застосування судами до спірних правовідносин норм
чинного законодавства та відсутністю будь-яких підстав вважати, що
судом помилково застосовані норми матеріального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу підприємства Макіївської виправної колонії
N 32 Управління державного департаменту України з питання
виконання покарань в Донецькій області від 10.02.2005 N 827
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17.01.2005 по справі N 27/28Б - без змін.