ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 25/458
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: Селіваненко В.П.
(головуючий суддя), судді: Бенедисюк І.М. і Джунь В.В., розглянув
матеріали касаційної скарги відкритого акціонерного товариства
"Київський деревообробний комбінат", м. Київ (далі - ВАТ
"Київський деревообробний комбінат") на рішення господарського
суду міста Києва від 26.11.2004 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18.01.2005 зі справи N 25/458
за позовом ВАТ "Київський деревообробний комбінат" до Державної
інспекції з контролю за цінами в місті Києві, м. Київ (далі -
Інспекція) про визнання недійсним рішення. Судове засідання
проведено за участю представників: від ВАТ "Київський
деревообробний комбінат" - Терещенко Л.І., від інспекції -
Дроздової О.А., Новікової О.Г. За результатами розгляду касаційної
скарги Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Київський деревообробний комбінат" звернулося з позовом
про визнання недійсним рішення Інспекції від 22.06.2004 N 150.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2004
(суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 18.01.2005 (колегія суддів у
складі: Коробенко Г.П. - головуючий суддя, судді: Андрієнко В.В.,
Полянський А.Г.), у задоволенні позову відмовлено. Названі судові
акти мотивовано правомірністю застосування до позивача економічних
санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом завищення
плати за проживання у гуртожитку та тарифів на опалення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ВАТ "Київський деревообробний комбінат" просить скасувати рішення
місцевого та апеляційного господарських судів з даної справи та
прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
зокрема, Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
(далі - Закон) та розпорядження Київської міської державної
адміністрації від 24.09.2002 N 1787 ( ra0073017-02 ) (ra0073017-02)
"Про
встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках
громадян" (далі - Розпорядження).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ВАТ "Київський деревообробний комбінат" є власником
гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Київ,
вул. Буслівська, 15;
- за результатами проведеної Інспекцією перевірки додержання
позивачем державної дисципліни цін на житлово-комунальні послуги у
гуртожитках за період з 01.01.2003 по 01.06.2004 було виявлено
факт порушення ВАТ "Київський деревообробний завод" вимог
нормативних актів з питань ціноутворення, зокрема, завищення плати
за проживання в названому гуртожитку та тарифу за опалення
житлових приміщень, а також неправомірне стягнення експлуатаційних
витрат, які входять до складу квартирної плати;
- внаслідок вчинення названих правопорушень з урахуванням
фактичної оплати за перевірений період ВАТ "Київський
деревообробний комбінат" було отримано 10321,08 грн.
необґрунтованої виручки, що зафіксовано в акті перевірки від
18.06.2004;
- Інспекцією прийнято рішення від 22.06.2004 N 150 про
застосування до позивача штрафних санкцій, а саме: вилучення в
доход державного бюджету 10321,08 грн. одержаної виручки та
20624,16 грн. штрафу.
Причиною спору в даній справі стало неправомірне, на думку
позивача, застосування Інспекцією до ВАТ "Київський деревообробний
комбінат" економічних санкцій за порушення державної дисципліни
цін на підставі статті 14 Закону ( 507-12 ) (507-12)
.
Статтею 6 Закону ( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному
господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні
фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7
Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції,
товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне
регулювання цін і тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону ( 507-12 ) (507-12)
державне регулювання
цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних
фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або
граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та
іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 4 Закону ( 507-12 ) (507-12)
Кабінет Міністрів
України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні
фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються
відповідними органами державного управління та визначає
повноваження органів державного управління в галузі встановлення і
застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами
(тарифами).
Пунктом 16 додатка до постанови Кабінету Міністрів України
від 25.12.96 N 1548 ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
"Про встановлення повноважень
органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо
регулювання цін (тарифів)" визначено, що Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації встановлюють, зокрема, тарифи на
виробництво теплової енергії, а також граничні розміри плати за
проживання у гуртожитках громадян, іноземців та осіб без
громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
У відповідності до наведеної норми пунктом 2 Розпорядження
( ra0073017-02 ) (ra0073017-02)
затверджено граничний розмір плати за
користування житловою площею у гуртожитках, не обладнаних ліфтами,
у розмірі 0,4 грн. за 1 кв. м.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками
місцевого та апеляційного господарських судів про невідповідність
чинному законодавству тверджень скаржника про необґрунтований
висновок Інспекції щодо завищення плати за проживання в
гуртожитках осіб, що не є працівниками підприємства, оскільки
Розпорядженням ( ra0073017-02 ) (ra0073017-02)
визначено, що у разі, коли
громадяни проживають в гуртожитку організації (підприємства), а
працюють в іншій, оплата за проживання в гуртожитку проводиться
ними в порядку, передбаченому пунктом 2, тобто за тарифами,
встановленими Київською міською державною адміністрацією. Крім
того, названим нормативним актом не передбачено можливості
збільшення плати за проживання у гуртожитку в зв'язку з
відсутністю укладеного договору про компенсацію витрат на
утримання гуртожитку між організацією, де працюють проживаючі, та
власником такого гуртожитку.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від
20.06.2002 N 1245 ( ra1245017-02 ) (ra1245017-02)
"Про встановлення тарифів на
виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для
населення" встановлено тариф за опалення житлового приміщення на
рівні 0,8 грн. за 1 кв. м.
Відповідно до пункту 1 Складу витрат підприємств житлового
господарства, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових
територій, що входять до квартирної плати (плати за утримання
житла), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
22.06.98 N 939 ( 939-98-п ) (939-98-п)
, до складу названих витрат належать,
зокрема, витрати на поточний ремонт житлового фонду, утримання
обслуговуючого персоналу та експлуатацію будинкового господарства.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних
та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за
цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України
від 03.12.2001 N 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
(далі - Інструкція)
передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за
порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами
господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними
чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та
застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими
органами відповідно до вимог законодавства.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону ( 507-12 ) (507-12)
вся
необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в
результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в
доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості
підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди
місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано
одержаної суми виручки.
Отже, з огляду на наведені приписи законодавства попередні
судові інстанції з урахуванням встановлених ними обставин справи
дійшли вірного висновку щодо відповідності оспорюваного рішення
Інспекції про стягнення з ВАТ "Київський деревообробний завод"
30963,24 грн. економічних санкцій чинному законодавству України.
Відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних
актів місцевого та апеляційного господарських судів відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-9 - 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.01.2005 зі справи N 25/458 залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства "Київський
деревообробний комбінат" - без задоволення.