ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 24/140
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е., суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за
участю представників: позивача - не з'явився, відповідача -
Вінніченко О.В., Галька Н.О., третіх осіб - Білюшов В.М.,
Олійник О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Енергодарської ОДПІ на постанову від 25.11.2004
Запорізького апеляційного господарського суду у справі N 24/140 за
позовом ЗАТ "Енергатон" до (треті особи на стороні позивача
Енергодарської ОДПІ - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька
АЕС" та ДП "Укренергомашкомплект") про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 19.02.2004 N 0000072600/0,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
30.07.2004 (суддя Пасічник Т.А.) позов задоволено у зв'язку з
необгрунтованістю оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Рішення мотивовано тим, що позивач правомірно не включив до
валового доходу та валових витрат результати операції з кінцевого
погашення векселя за трьохстороньою угодою від 28.07.2003
N 69/433-03 про погашення взаємних зобов'язань, укладеною між ЗАТ
"Енергатон" та третіми особами, з огляду на невіднесеність до
складу валового доходу операцій з випуску та розміщення цінних
паперів, як це передбачено п. 4.1.1 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
25.11.2004 (судді: Хуторной В.М., Юхименко О.В.,
Мірошниченко М.В.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
Енергодарська ОДПІ у поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові,
посилаючись на помилковість визнання судом угоди N 69/433-03 як
однієї господарської операції, оскільки ця угода, на думку
відповідача, передбачає здійснення декількох господарських
операцій, а саме:
- припинення зобов'язання ЗАТ "Енергатон" перед ДП
"Укренергомашкомплект";
- припинення зобов'язання ВП "ЗАЕС" перед ЗАТ "Енергатон";
- припинення зобов'язання ДП "Укренергомашкомплект" перед ВП
"ЗАЕС".
Окрім того, скаржник вважає, що норми ст. 5 (Валові витрати)
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не надають можливості ЗАТ "Енергатон" віднести до
складу валових витрат ті витрати, які понесені ним внаслідок
звільнення від зобов'язання ВП "ЗАЕС" на суму 5 млн. грн. Тобто, з
одного боку, у позивача за наслідками укладення угоди N 69/433-02
виникає валовий доход в сумі 5000 тис. грн., з другого боку,
відсутнє виникнення валових витрат, в результаті чого підприємство
отримало за III квартал 2003 р. оподатковуваний прибуток в сумі
5000 тис. грн., який в податковому обліку не відображено.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки
судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників відповідача та третьої особи,
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з
наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
припинення боргових зобов'язань ЗАТ "Енергатон" перед ДП
"Укренергомашкомплект", яке відбулося шляхом укладення угоди
N 69/433-03 від 28.07.2003, не може бути окремим об'єктом
оподаткування чи викликати необхідність коригування податку на
прибуток, так як фактично відбулася операція з кінцевого погашення
(ліквідації) випущеного позивачем векселя N 693136890046
номінальною вартістю 5000000 грн., що не підлягає оподаткуванню
податком на прибуток в силу п. 4.1.1 ст. 4 Закону України "Про
податок на прибуток підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Проте судами попередніх інстанцій залишено поза увагою ті
обставини, що наведений вексель вже було пред'явлено ЗАТ
"Енергатон" (векселедавцю) до сплати з боку ДП
"Укренергомашкомплект" через господарський суд Запорізької
області, який своїм рішенням від 24.11.2000 у справі N 1/1/1076
ухвалив стягнути з векселедавця на користь кредитора
заборгованість за векселем в розмірі 5000000 грн., а, відтак,
фактичне погашення векселя N 693136890046 номінальною вартістю 5
млн. грн. відбулося задовго до укладення між позивачем та третіми
особами угоди від 28.07.2003 N 69/433-03. За таких обставин судом
помилково застосовано до спірних правовідносин положення п. 4.1.1
ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки повторне використання позивачем
вищезгаданого векселя в рамках угоди N 69/433-03 з метою погашення
зобов'язань ЗАТ "Енергатон" перед ДП "Укренергомашкомплект" на
рівнозначну суму не породжує юридичних наслідків.
Адже чинне законодавство, яке регулює вексельний обіг в
Україні, не передбачає можливість повторного погашення векселів.
Зважаючи на це, касаційна інстанція вважає немотивованим
відхилення судом висновку судової експертизи по кримінальній
справі (ч. 6 ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в якому вказується на
прощення боргу позивачу зі сторони ДП "Укренергомашкомплект", що
потребує надання цьому висновку додаткової ретельної оцінки при
новому розгляді справи. Слід належним чином перевірити наявність
чи відсутність цивільних зобов'язань позивача станом на момент
укладення угоди N 69/433-03, забезпечених векселем N 693136890046
(безтоварність векселя тощо), з врахуванням факту визнання
недійсним в судовому порядку договору поруки від 28.12.98
N 05-59/98/484/01-ЕР, на виконання якого зазначений вексель
переданий НЕК "Укренерго".
Водночас колегія визнає передчасними висновки апеляційного
господарського суду про здійснення позивачем та третіми особами в
рамках виконання угоди від 28.07.2003 N 69/433-03 лише однієї
господарської операції щодо одночасного зменшення дебіторських та
кредиторських зобов'язань позивача, оскільки зазначена угода має
трьохсторонній характер та передбачає вчинення за участю ЗАТ
"Енергатон" виключно операцій по припиненню зобов'язань останнього
перед ДП "Укренергомашкомплект" (кредиторська заборгованість) та
по припиненню зобов'язань ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП
"Запорізька АЕС" перед позивачем (дебіторська заборгованість).
Врегульована угодою N 69/433-03 третя господарська операція
стосується погашення зобов'язання за участю третіх осіб, а тому не
впливає на спірні правовідносини донарахування позивачу податкових
зобов'язань, пов'язаних зі здійсненням двох попередніх
господарських операцій за участю ЗАТ "Енергатон".
Тобто ЗАТ "Енергатон" виступає боржником перед одним
господарюючим суб'єктом (ДП "Укренергомашкомплект") та кредитором
перед іншим підприємством - ВП "Запорізька АЕС", а значить, в
даному випадку не могло відбутися погашення взаємних зустрічних
однорідних зобов'язань ЗАТ "Енергатон" та ДП
"Укренергомашкомплект" як достатня правова підстава для висновків
суду про відсутність виникнення у позивача доходу в результаті
укладення угоди від 28.07.2003.
Відсутність отримання позивачем доходу могло мати місце лише
у випадку зарахування зустрічних однорідних зобов'язань ЗАТ
"Енергатон" та ДП "Укренергомашкомплект" або зобов'язань позивача
та ДП "НАЕК "Енергоатом" в порядку, передбаченому ст. 217 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції від 18.07.63 р.
В зв'язку з цим колегія вважає за необхідне на підставі
ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доручити суду першої інстанції
при новому розгляді справи ретельно перевірити доводи скаржника
щодо виникнення у позивача валового доходу в сумі 5 млн. грн. за
угодою N 69/433-03 та відсутності виникнення у товариства валових
витрат з врахуванням того, що Закон України "Про оподаткування
прибутку підприємств" не наділяє платника податків правом включати
до складу валових витрат ті витрати, які понесені платником
внаслідок звільнення від зобов'язань свого контрагента-боржника.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно
імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає
направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Енергодарської ОДПІ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від
30.07.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 25.11.2004 у справі N 24/140 скасувати з передачею справи
на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.