Виший господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач),

Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.

розглянувши       Закритого акціонерного товариства “Віпол”

касаційну скаргу

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2005р.

зі справи № 248/18-04

за позовом Закритого акціонерного товариства “Віпол”

до Національного університету харчових технологій

третя особа Фонд державного майна України

Про Заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності

за участю представників:

- позивача –Шупіка О.А. (дов. від 16.02.2005р. № 01/02-34),

Сагдієвої Г.О. (дов. від 21.01.2005р. № 01/02-8);

- відповідача –не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Віпол” (надалі –“Позивач”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом про заборону вчинення Національним університетом харчових технологій (надалі –“Відповідач”) дій, які можуть порушити право власності.

Під час розгляду справи № 248/18-04 Відповідач звернувся до господарського суду Київської області з зустрічним позовом про зобов'язання Позивача усунути порушення права Відповідача на користування земельною ділянкою, яка належить Відповідачу на праві постійного користування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2004р. у справі № 248/18-04 Відповідачу повернуто позовну заяву з доданими до неї документами та державне мито в розмірі 85,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2004р. у справі № 248/18-04 не прийнято до розгляду доповнення до позову, як таке, що подане з порушенням вимог ст. ст. 22, 58 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (надалі –“ГПК України (1798-12) ”), розгляд справи відкладено на 01.02.2005р. та зобов'язано Позивача зазначити, які саме перешкоди чинить Відповідач у користуванні майном, надати докази, що підтверджують вчинення перешкод, тощо.

Не погоджуючись з зазначеними ухвалами господарського суду Київської області, Позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвали господарського суду Київської області від 23.12.2004р. та від 18.01.2005р. у справі № 248/18-04 та направити справу до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2005р. у справі № 248/18-04 Позивачу відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвали господарського суду Київської області від 23.12.2004р. та від 18.01.2005р. у справі № 248/18-04.

Не погоджуючись з винесеною Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою у справі № 248/18-04, Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2005р. у справі № 248/18-04 та направити справу для розгляду до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

В обґрунтування касаційної скарги Позивач посилається на порушення та неправильне застосування Київським міжобласним апеляційним господарським судом ст. ст. 63, 81, 86, 97, 106 ГПК України (1798-12) .

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України (1798-12) , ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені до апеляційного господарського суду у порядку та випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Під час судового розгляду, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій оскаржується дві ухвали місцевого суду, а саме: ухвала від 23.12.2004р. про повернення зустрічної позовної заяви та ухвала від 18.01.2005р. про відкладення розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає, що Київський міжобласний господарський суд дійшов правильного висновку, що оскарженню в апеляційному порядку підлягають лише ті ухвали, можливість оскарження яких передбачена в нормах діючого ГПК України (1798-12) , а відтак, апеляційна скарга Позивача не може бути прийнята до апеляційного провадження, оскільки одна з оскаржуваних ухвал відповідно до положень ГПК України (1798-12) не підлягає апеляційному оскарженню.

При цьому, колегія суддів вважає такими що не заслуговують на увагу твердження Позивача, що до під час розгляду ухвала про відкладення розгляду справи є за своєю суттю ухвалою про відмову у прийнятті позову (ст. 63 ГПК України (1798-12) ) з огляду на наступне.

Статтею 63 ГПК України (1798-12) встановлено випадки повернення суддею позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, а також можливість оскарження ухвали про повернення позовної заяви.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду Київської області вже знаходиться Справа N 248/18-04, розгляд якої оскаржуваною ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2005р. відкладено на 01.02.2005р.

Щодо неприйняття судом поданих доповнень до позову, то, як вбачається з ухвали господарського суду Київської області від 18.01.2004р. у справі № 248/18-04, вони дійсно не прийняті до розгляду через те, що дані доповнення не поєднані з заявленим позовом ні підставами виникнення, ні поданими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України (1798-12) , суддя має право об'єднати кілька позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу лише за умови їх однорідності.

Отже, під час розгляду доповнення Позивача до позову господарський суд Київської області правомірно застосував положення ст. 58, а не 63 ГПК України (1798-12) .

За таких обставин колегія суддів вважає, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом обґрунтовано відмовлено Позивачу у прийнятті апеляційної скарги на ухвали господарського суду Київської області від 23.12.2004р. та від 18.01.2005р. у справі № 248/18-04.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 111- 9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Віпол” залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2005р. у справі № 248/18-04 залишити без змін.