ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 20/07-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М., Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу Української державної
інноваційної компанії в особі Харківського регіонального
відділення
на рішення господарського суду Харківської області від
27.08.2004 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 01.12.2004 р.
у справі N 20/07-04 господарського суду Харківської області
за позовом ВАТ "Харківський завод пластмас"
до Української державної інноваційної компанії в особі
Харківського регіонального відділення
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Укрпінополіетилен"
про визнання недійсним договору застави та скасування
заборони на відчуження майна
в судовому засіданні взяли участь представники:
Ліквідатор Завязкіна О.Б.
ВАТ "Харківський завод пластмас" Кубар М.М.
Української державної інноваційної компанії Негребицький В.В.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Харківський завод пластмас" звернулося до господарського
суду Харківської області з позовом до Української державної
інноваційної компанії в особі Харківського регіонального
відділення про визнання недійсним договору застави від
17.12.1997 р. та скасування заборони на відчуження майна, що є
предметом застави.
Рішенням господарського суду Харківської області від
27.08.2004 р. (суддя Доленчук Д.О.) по справі N 20/07-04 позов
задоволено частково: визнано недійсним договір застави від
17.12.1997 р., укладений між ВАТ " Харківський завод пластмас" та
Харківським відділенням державного інноваційного фонду України в
забезпечення вимог останнього по інноваційному договору
N 6397-28/53 від 17.12.1997 р. В задоволенні вимог по зобов'язанню
реєстратора Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна -
Першої нотаріальної контори - скасувати заборону на відчуження
майна відмовлено.
За наслідками розгляду апеляційної скарги Української
державної інноваційної компанії в особі Харківського регіонального
відділення постановою Харківського апеляційного господарського
суду від 01.12.2004 р. рішення господарського суду Харківської
області від 27.08.2004 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської
області від 27.08.2004 р. та постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 01.12.2004 р., Українська державна
інноваційна компанія в особі Харківського регіонального відділення
звернулася до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в
якій просить рішення господарського суду Харківської області від
27.08.2004 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 01.12.2004 р. скасувати.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на
порушення судом норм матеріального та процесуального права,
зокрема, ст. 191 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 11, 13 Закону України
"Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, ч. 10 ст. 17 та п. 1 ст. 25 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 36, 43, 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій
встановлено, що 17.12.1997 р. в забезпечення вимог по
інноваційному договору N 6397-28/53 від 17.12.1997 р. між
позивачем та відповідачем укладено договір застави.
При вирішенні спору суди попередніх інстанцій дійшли висновку
про те, що позивач не пропустив строк позовної давності,
обґрунтовуючи його тим, що згідно ст. 25 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
право ліквідатора на звернення до суду
виникає тільки після визнання боржника банкрутом, відкриття
ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Оскільки
постановою господарського суду Харківської обл. від 20.05.2003 р.
відкрито ліквідаційну процедуру позивача і призначено ліквідатора,
то право у позивача виникло 20.05.2004 і строк звернення до суду
про визнання недійсним договору з підстав, з визначених статтею 17
пунктом 10 вищеназваного закону не пропущено.
Зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій
помилкові.
Згідно з положеннями статті 71 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту права за позовом особи,
право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Зазначений строк підлягає застосуванню у вигляді загального
правила і поширюється на всі правовідносини.
Статтею 75 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено,
що позовна давність застосовується судом, господарським судом або
третейським судом незалежно від заяви сторін.
Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку починається з дня виникнення права на позов. Право
на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 1997 року
сторони уклали спірний договір застави. Саме з цього дня у
відповідності з вимогами статті 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
починається
перебіг строку позовної давності. Позов же було подано до суду
10 січня 2004 року, тобто після закінчення встановленого законом
строку позовної давності (а.с.2 т.1).
За таких обставин, судам обох інстанцій слід було вирішити
питання про можливість чи неможливість поновлення строку позовної
давності.
Наведені вище обставини свідчать, що при розгляді даної
справи судами першої та апеляційної інстанцій не було достатньо
враховано вимоги законодавства
У зв'язку з цим, висновок судів обох інстанцій щодо
визначення строку позовної давності є неправильним.
Відтак, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися
законними, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно дослідити питання
щодо строку позовної давності та, враховуючи зазначені вище
обставини і вимоги законодавства, вирішити спір відповідно до
закону.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії
в особі Харківського регіонального відділення задовольнити
частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
01.12.2004 р. та рішення господарського суду Харківської області
від 27.08.2004 р. у справі N 20/07-04 скасувати.
Справу N 20/07-04 передати на новий розгляд до господарського
суду Харківської області.