ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 8/18д
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючого, Козир Т.П., Семчука В.В., за участю
представників сторін: позивача - Кобзаря О.В., дов. від
01.11.2004 року N 680/04, відповідача - Згурської О.Л., дов. від
18.09.2004 року, Омельченка Р.В., дов. від 17.03.2003 року
N 19-09/298, Петренка П.Д., дов. від 18.05.2004 року N 19-09/31,
Сівакова Л.М., дов. від 01.03.2005 року, 3-ї особи -
Смольянінова А.С., директора, розглянувши у відкритому судовому
засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Сантанна" на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 30 листопада
2004 року у справі господарського суду Житомирської області за
позовом ТОВ "Сантанна" до ВАТ "Державний ощадний банк України",
3-я особа - МПП "Антар", про розірвання договору,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2004 року ТОВ "Сантанна" звернулось до господарського
суду з позовом до ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі
Житомирського обласного управління про розірвання договору від
29 жовтня 1997 року N 2/97 про інвестування Міноборони України
грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців.
В позові зазначив, що станом на 1 січня 2004 року приміщення
банку і промтоварного кіоску не добудовані і не введені в
експлуатацію з вини відповідача, прямі фактичні витрати на
будівництво склали 870348 гривень, а відповідач перерахував лише
621655 гривень 37 коп.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з
фінансування будівництва за договором, просив спірний договір
розірвати.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
30 липня 2004 року ТОВ "Сантанна" в позові відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
30 листопада 2004 року рішення суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі ТОВ "Сантанна" просить скасувати судові
рішення і задовольнити позов, посилаючись на неправильне
застосування судами ст.ст. 526, 612 та 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
За твердженням заявника, відповідач до цього часу не виконав
своїх зобов'язань з фінансування будівництва за договором, в
зв'язку з чим будівництво до цього часу не завершене, а позивач
втратив інтерес до зобов'язання внаслідок прострочення боржника.
Вислухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи,
обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судом, 29 жовтня 1997 року між сторонами
укладено договір N 2/97 про інвестування грошових коштів для
реалізації програми щодо забезпечення житлом військовослужбовців і
будівництво з цією метою жилого 9-10-поверхового будинку на 42
квартири в м. Житомирі по вул. Київська, 60, "під ключ" з усією
інженерною та соціально-побутовою інфраструктурою,
вбудовано-прибудованими приміщеннями Ощадного банку та
промтоварним кіоском - магазином в строк до 15 квітня 1998 року
згідно графіку будівництва.
Сторони в договорі визначили, що загальна вартість робіт по
будівництву вбудовано-прибудованого приміщення Ощадного банку
станом на 25 листопада 1994 року становила 8725815000 карбованців,
що в еквіваленті становило 79326 доларів США.
Вказана сума підлягала уточненню в процесі будівництва по
фактичним витратам інвестора і підрядника.
В п. 3.3 договору сторони передбачили, що платежі по даному
договору здійснюються на підставі поданих генеральним підрядником
документів про виконання робіт по будівництву об'єкта Ощадбанку на
рахунок позивача.
Відповідно до п. 2.1 договору на позивача покладено обов'язок
організувати облік та оформлення документів, які підтверджують
витрати за договором та створювати необхідні можливості для
здійснення нагляду з боку соінвестора.
Суд встановив, що графік фінансування сторонами не складався.
Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції залишив без
зміни рішення місцевого господарського суду з тих мотивів, що з
поданих позивачем документів неможливо зробити висновок, що
відповідач був проінформований про вартість будівельно-монтажних
робіт і обізнаний про строки перерахування грошових коштів, однак
не виконував свої зобов'язання.
Однак, з таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від
29 грудня 1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами від 25 грудня
1992 року рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про
безпідставність позову, суд апеляційної інстанції не зробив
вичерпних висновків і, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не перевірив доводи позивача та неповно
встановив обставини справи.
Так, суд не з'ясував, чи закінчено будівництво приміщення,
яке є предметом спірного договору, і чи здано його в експлуатацію,
яку суму складають затрати на його будівництво і чи повністю або в
якому обсязі їх компенсував відповідач.
Суд не перевірив доводи позивача щодо розділу будівництва на
дві черги через недостатнє фінансування відповідачем і наявність
боргу відповідача за виконані роботи.
Крім того, суд не з'ясував, яким чином сторони обумовили
строк виконання зобов'язань за договором і як позивач повідомляв
відповідача про здійснені затрати та наявність боргів по
будівництву, яким чином ВАТ "Ощадний банк" погашав заборгованість
у випадку, якщо вона мала місце.
Не з'ясовувалось вказане і місцевим господарським судом.
Враховуючи, що зазначені обставини мають істотне значення для
правильного вирішення спору у відповідності з нормами
матеріального права, які підлягають застосуванню, судові рішення
визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду господарському суду необхідно
врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, повно
встановити обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Сантанна" задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 30 листопада 2004 року і рішення господарського суду
Житомирської області від 30 липня 2004 року.
Справу передати до господарського суду Житомирської області
на новий розгляд в іншому складі суддів.