ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 1/512-39/248
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів: Васищака І.М.,
Палій В.М., за участю представників сторін О. Шипки (дов. від
15.02.2005), А. Шеремет (дов. від 28.12.2004), В. Оксамитного
(дов. від 10.03.2005), К. Ковальчука (дов. від 10.03.2005),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Української державної інноваційної компанії на ухвалу від 5 серпня
2004 року господарського суду Львівської області та постанову від
20 жовтня 2004 року Львівського апеляційного господарського суду у
справі N 1/512-39/248 за позовом Української державної
інноваційної компанії до дочірнього підприємства закритого
акціонерного товариства "Біохімфарма" - "Основа" та закритого
акціонерного товариства "Індар" про стягнення 7731024 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 5 серпня 2004 року господарського суду Львівської
області (суддя В. Гриців), залишеною без змін постановою від
20 жовтня 2004 року Львівського апеляційного господарського суду,
надано розстрочку виконання постанови від 24-26 червня 2003 року
Львівського апеляційного господарського суду: до 31 грудня
2004 року шляхом щомісячного перерахування грошових коштів у
розмірі 50000 грн.; з 1 січня 2005 року до 31 грудня 2005 року
шляхом щомісячного перерахування грошових коштів у розмірі
100000 грн.; з 1 січня 2006 року шляхом щомісячного перерахування
грошових коштів у розмірі 150000 грн.
Позивач наполягає на касаційному перегляді цієї постанови з
огляду на неправильне застосування апеляційним господарським судом
приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце
судового засідання, проте представник закритого акціонерного
товариства "Індар" в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що постановою від
24-26 червня 2003 року Львівського апеляційного господарського
суду скасовано рішення від 31 березня - 2 квітня 2003 року
господарського суду Львівської області та ухвалене нове, яким
частково задоволено позов Української державної інноваційної
компанії та стягнено з дочірнього підприємства закритого
акціонерного товариства "Біохімфарма-Основа" 9154800 грн.
інноваційної позики, 43225 грн. 25 коп. пені, 16209,46 грн.
річних, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; визнані
недійсними додаткові угоди від 20 грудня 1999 року N 3, від
21 грудня 1999 року N 4, від 31 березня 2000 року N 5 та від
16 квітня 2000 року N 6 до інноваційного договору від 11 жовтня
1999 року N 0110.
На виконання вказаної постанови було видано наказ від
20 квітня 2004 року господарського суду, який позивачем
пред'явлено до виконання, і відділ державної виконавчої служби
Львівського обласного управління юстиції прийняв постанову про
відкриття виконавчого провадження.
Господарськими судами встановлено, що в даний час судове
рішення не може бути виконане через відсутність грошових коштів на
рахунках боржника, а належне йому майно, яке оцінено на суму
2500000 грн, у випадку реалізації не покриє сум, присуджених до
стягнення. Крім того, підприємство є проміжною ланкою у
виробництві вітчизняного інсуліну і негайне виконання судового
рішення зумовить зниження його обсягів.
З матеріалів справи вбачається, що дочірнім підприємством
закритого акціонерного товариства "Біохімфарма-Основа"
здійснюються заходи, направлені на погашення заборгованості - до
моменту звернення до суду погашена заборгованість в сумі
150000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від
28 травня 2004 року, від 11 червня 2004 року та від 16 червня
2004 року.
Згідно з приписами статті 121 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
при наявності обставин, що ускладнюють
виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони і
у виняткових випадках, залежно від обставин справи господарський
суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За таких умов колегія суддів вважає правомірним і
обґрунтованим застосування господарськими судами до спірних
правовідносин статті 121 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
про розстрочку виконання постанови від
24-26 червня 2003 року Львівського апеляційного господарського
суду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу від 5 серпня 2004 року господарського суду Львівської
області та постанову від 20 жовтня 2004 року Львівського
апеляційного господарського суду у справі N 1/512-39/248 залишити
без змін, а касаційну скаргу Української державної інноваційної
компанії без задоволення.