ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2005 Справа N 08/308-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ПП П.Т.Б.
на постанову від 06.12.2004 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N 08/308-04
за позовом ПП А.Е.А.
до ПП П.Т.Б.
про стягнення 40 900 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - Маслов Л.К.
В С Т А Н О В И В:
В липні 2004 р. ПП А.Е.А. звернувся до суду з позовом про
стягнення з ПП П.Т.Б. 40 900 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Харківської області від
07.10.2004 р. (суддя Швед Е.Ю.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
06.12.2004 р. (судді: Афанасьєв В.В., Бухан А.І., Шепітько І.І.)
скасовано рішення господарського суду Харківської області від
07.10.2004 р., позов задоволено частково: стягнуто з відповідача
на користь позивача 45 000 грн. збитків; в іншій частині позовних
вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ПП П.Т.Б. звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого
господарського суду та про задоволення позову частково апеляційний
господарський суд виходив з того, що за наслідком неналежного
виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем протягом
останніх шести місяців (з моменту поломки кавоварки та до
закінчення судового розгляду спору) позивачу завдано збитків у
розмірі 45 000 грн. (50 чашок кави * 180 днів * 5 гривень).
Проте, вказаний висновок не можна визнати законним та
обґрунтованим.
Відповідно до ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або
установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або
законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати,
зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а
також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у
разі належного виконання зобов'язання або додержання правил
здійснення господарської діяльності другою стороною.
Вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням збитків,
апеляційний господарський суд неправильно розподілив між сторонами
обов'язок доказування, тобто неправильно визначив, які юридичні
факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
). Виходячи з цього, саме позивач повинен був довести
наявність збитків і неправомірної поведінки, безпосередній
причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків,
розмір відшкодування. В свою чергу, відповідач повинен був
доводити відсутність своєї вини.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим
господарським судом та не спростовано господарським судом
апеляційної інстанції, позивачем документально не доведена
собівартість однієї чашки кави та кількість їх продажу на день, а
також причини можливої несправності кавоварки, тобто яка подія
мала місце, чи поломка кавоварки внаслідок її неправильної
експлуатації працівниками позивача, на що посилався відповідач, чи
поломка, пов'язана з дефектами її виготовлення. При цьому, акт від
01.05.2004 р., на який посилався позивач в обґрунтування своїх
вимог, не був прийнятий місцевим господарським судом до уваги,
оскільки він складений в односторонньому порядку представниками
позивача і не містив вказівок на причини поломки кавоварки.
За відсутністю всіх елементів складу цивільного
правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача
цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування
збитків, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в
позові, а апеляційний господарський суд на вказане уваги не
звернув.
Крім того, приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний
господарський суд безпідставно застосував положення Порядку
гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни
технічно складних побутових товарів (надалі - Порядок),
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
11.04.2002 р. N 506 ( 506-2002-п ) (506-2002-п)
.
Вказаний порядок ( 506-2002-п ) (506-2002-п)
затверджений відповідно до
Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, який
регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і
виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм
власності, встановлює права споживачів та визначає механізм
реалізації державного захисту їх прав.
Відповідно до Преамбули названого Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
споживач - громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або
має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для
власних побутових потреб.
А згідно пункту 1 згаданого Порядку ( 506-2002-п ) (506-2002-п)
останній
визначає відносини між споживачами, які придбавають технічно
складні побутові товари для власних побутових потреб (далі -
споживачі), та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з
гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни
товарів (далі - виконавець).
Застосовуючи норми Порядку ( 506-2002-п ) (506-2002-п)
, апеляційний
господарський суд вищевказаних положень не врахував.
В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
доводи апеляційного господарського суду, за якими він відхилив ті
чи інші докази, які були предметом оцінки місцевого господарського
суду, та доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з
висновками суду першої інстанції - не відповідають наявним
матеріалам справи, зроблені з порушенням правил оцінки доказів, є
необґрунтованими та безпідставними. Скасовуючи рішення,
апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського
суду не спростував та дійшов протилежних висновків, які суперечать
обставинам справи та вимогам законодавства. Як наслідок, постанова
апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105
ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р.
N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами та доповненнями.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку
ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно
розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;
дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень
докази; належним чином проаналізував правовідносини сторін. Як
наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК
України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного
Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове
рішення" зі змінами та доповненнями.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що
приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд
надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і
неправильно застосував норми матеріального та процесуального
права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення місцевого
господарського суду - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП П.Т.Б. задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
06.12.2004 р. у справі N 08/308-04 скасувати.
Рішення господарського суду Харківської області від
07.10.2004 р. залишити без змін.