ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2005 Справа N 32/386
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М., у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін: від позивача: Петрів Т.В., Менок С.А.,
Антонюк В.М., від відповідача: Тюшкевич С.І, розглянувши касаційну
скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі
м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 20.10.2004 р. у справі N 32/386 господарського суду м. Києва
за позовом відкритого акціонерного товариства "Укрпластик" до
державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Укрпластик" звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом до державної податкової
інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва від 18.02.2004 р. N 0000122201/0,
від 09.03.2004 р. N 0000122201/1 та від 17.05.2004 р.
N 0000122201/2.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.08.2004 р.
(суддя О.О. Хрипун), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 20.10.2004 р. (судді:
В.В. Шипко, С.Я. Дикунська, С.В. Сотніков), позовні вимоги
Відкритого акціонерного товариства "Укрпластик" задоволено:
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від
18.02.2004 р. N 0000122201/0, від 09.03.2004 р. N 0000122201/1 та
від 17.05.2004 р. N 0000122201/2; стягнуто з державної податкової
інспекції у Дніпровському районі м. Києва на користь відкритого
акціонерного товариства "Укрпластик" 18893,00 грн. судових витрат;
повернуто з Державного бюджету України на користь відкритого
акціонерного товариства "Укрпластик" 170,00 грн. надмірно
сплаченого державного мита.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, державна податкова інспекція у Дніпровському районі
м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
господарського суду м. Києва від 11.08.2004 р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2004 р. та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні
позовних вимог. Свою вимогу державна податкова інспекція у
Дніпровському районі м. Києва мотивує тим, що судові рішення
прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального права, а саме Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва не
підлягає задоволенню.
Господарським судом першої та апеляційної інстанції
встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну
перевірку дотримання позивачем вимог чинного валютного
законодавства, про що складено акт від 16.02.2004 р. Перевіркою
встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та
наявність у підприємства дебіторської заборгованості у сумі
6739025,83 рос. руб. по зовнішньоекономічному контракту від
29.07.2003 р., укладеному з Товариством з обмеженою
відповідальністю "Пластима" (Росія). На підставі акта перевірки
прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.02.2004 р.
N 0000122201/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (пеня
за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності) у розмірі 145209,60 грн.
Також господарським судом встановлено, що в межах процедури
адміністративного оскарження зобов'язань, визначених у вказаному
податковому повідомленні-рішенні, за результатами розгляду скарг
позивача, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від
09.03.2004 р. N 0000122201/1 та від 17.05.2004 р. N 0000122201/2,
які за змістом співпадають з податковим повідомленням-рішенням від
18.02.2004 р. N 0000122201/0.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації)
продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг),
прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг,
експорт прав інтелектуальної власності. Таким чином, як випливає з
приписів даної правової норми, предметом регулювання даної
правової норми є валютна виручка від експорту продукції, робіт
(послуг), прав інтелектуальної власності, яка має зараховуватись
на валютні рахунки резидентів у терміни, зазначені в контрактах,
за якими здійснюється експорт, але не пізніше 90 календарних днів,
зокрема, з дати митного оформлення продукції, що експортується.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення
резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону,
тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у
розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості
недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у
грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку
України на день виникнення заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
: у разі
прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним
арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при
Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок
недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1
і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період
не сплачується. Таким чином, згідно приписів даної правової норми,
якщо відповідним судом прийнято позов від резидента про стягнення
з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання
нерезидентом термінів, передбачених відповідним контрактом, то
терміни зупиняються і пеня за їх порушення за час розгляду справи
не сплачується.
Як встановлено господарським судом першої та
апеляційної інстанції, згідно з розрахунком пені, наведеним у
додатку N 3 до акта перевірки, граничним терміном
надходження валютної виручки на суму 371291,23 рос. руб. є
25.12.2003 р., на суму 2411935,86 рос. руб. - 31.12.2003 р.,
на суму 1804322,27 рос. руб. - 13.01.2004 р. та на суму
2151476,47 рос. руб. - 15.01.2004 р., і саме з 25.12.2003 р.
відповідач нарахував позивачу пеню.
Також господарським судом встановлено, що 25.12.2003 р.
Шевченківським районним судом м. Києва винесена ухвала про
порушення провадження у справі за заявою позивача про стягнення з
нерезидента заборгованості. Отже в силу положень ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
терміни, передбачені статтями 1 і 2 зазначеного
Закону, зупиняються, і пеня за їх порушення до розгляду судом
справи та винесення рішення не сплачується.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
у разі
прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення
термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується
з дати прийняття позову до розгляду судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками господарського суду першої
та апеляційної інстанції про те, що оскільки рішенням суду
задоволено позов позивача про стягнення з нерезидента неодержаної
валютної виручки, то підстав для нарахування позивачу пені згідно
ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
у відповідача не було.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для скасування
даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову
Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2004 р. у
справі N 32/386 - без змін.