ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2005 Справа N 22/329
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2004 року
у справі N 22/329 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський
завод феросплавів"
до відповідачів Державного підприємства "Придніпровська
залізниця", Українсько-кіпрського товариства з обмеженою
відповідальністю з іноземними інвестиціями "Фірма "Байп Ко ЛТД",
Відкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний
завод"
про стягнення 2 219,62 грн.
за участю представників:
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" - не з'явилися;
ДП "Придніпровська залізниця" - не з'явилися;
ТОВ "Байп Ко ЛТД" - не з'явилися;
ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод" - Шипіцин О.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод
феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської
області з позовом та просило стягнути з відповідачів у справі -
Державного підприємства "Придніпровська залізниця",
Українсько-кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з
іноземними інвестиціями "Фірма "Байп Ко ЛТД", Відкритого
акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" 2 219,62
грн. в рахунок відшкодування вартості 4 810 кг коксового горішку.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на недостачу
коксового горішку, який 03.11.2004 р. надійшов у вагоні N 64663164
від ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод" відповідно до умов
договору N 41-5/2003 від 23.06.2003 р., укладеного між ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" та ТОВ "Байп Ко ЛТД (а.с.2-4).
Перший відповідач у справі - ДП "Придніпровська залізниця" у
відзиві на позов заявлені вимоги не визнало, зазначивши, що вантаж
прибув у непошкодженому рухомому складі, завантаженому засобами
відправника, без ознак втрати, у зв'язку з чим залізниця
звільняється від відповідальності за його недостачу (а.с.33).
Другий відповідач у справі - ТОВ "Байп Ко ЛТД" у відзиві на
позов заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що не може
відповідати за заявленим позовом, оскільки коксовий горішок
завантажений засобами вантажовідправника і прийнятий залізницею до
перевезення за вагою, зазначеній ним. Відповідач вказує, що
відповідальність за наслідки неправильності, неточності або
неповноти відомостей, зазначених у накладній, несе
вантажовідправник (а.с.29-30).
Відзив третього відповідача - ВАТ "Авдіївський коксохімічний
завод" у матеріалах справи відсутній.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.11.2004 р. з ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на користь
позивача стягнуто 2 129,62 грн.; у позові до інших відповідачів -
відмовлено (а.с.36-37).
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з
того, що:
- перший відповідач - ДП "Придніпровська залізниця" не
відповідає за недостачу, оскільки вантаж до позивача прибув у
непошкодженому відкритому рухомому складі, завантажену засобами
ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод", без ознак втрати вантажу
під час перевезення;
- відсутні докази неналежного виконання другим відповідачем -
ТОВ "Байп Ко ЛТД" взятих на себе зобов'язань за договором,
укладеним з позивачем;
- відповідальність за недостачу вантажу має нести ВАТ
"Авдіївський коксохімічний завод" як вантажовідправник, з огляду
на фактичну невідповідність маси вантажу, що засвідчена у
встановленому порядку, даним, зазначених ним у накладній.
Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ "Авдіївський
коксохімічний завод" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить його скасувати, а
провадження у справі припинити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на
невідповідність судового акта вимогам ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки у ньому не надано оцінки розрахунку суми
позову та не зазначено норму матеріального права, яка встановлює
відповідальність, застосовану судом до нього.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 306 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 908 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, загальні умови перевезення визначаються цими
кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а
також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється
договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними
кодексами (статутами), що передбачено п.5 ст. 307 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, п.2 ст. 908 ГК України.
Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, у
тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження
яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від
форм власності, які не належать до залізничного транспортну
загального користування, поширюються норми Статуту залізниць
України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від
06.04.98 р. N 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
При вирішенні спору по суті заявлених вимог, судом першої
інстанції встановлено, що ВАТ Авдіївський коксохімічний завод"
надіслав на адресу позивача 44 700 кг коксового горішку у вагоні
N 64663164 за накладною N 50134181. Навантаження у вагон здійснено
засобами відправника; вантаж зважено на 150 т вагонних вагах.
Вищезазначена залізнична накладна, як вірно встановлено
судом, підтверджує укладення договору перевезення вантажів (п.2
ст. 307 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, п.2 ст. 909 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Уклавши такий договір, його сторони, зокрема, позивач погодився на
здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
В силу ст. 129 Статуту залізниць ( 457-98-п ) (457-98-п)
, обставини, що
можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці,
вантажовідправника, вантажоодержувача, засвідчуються комерційними
актами загальної форми, що складають станції залізниць. Зокрема,
комерційний акт складається для засвідчення невідповідності маси
вантажу, зазначеній у транспортному документі.
За заявою вантажоодержувача - ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" щодо перевірки маси вантажу у кількості 10%, які
прибули одним складом вагонів, на станції призначення - Нікополь
здійснено переважуванням на 100 т електронних вагах, за
результатами якого складено комерційний акт АТ N 257470/548 від
03.11.2003 р. Відповідно до зазначеного акта, виявлено, що: вага
вантажу у вищевказаному вагоні менше проти даних накладної
на 6 000 кг.
Відповідно до комерційного акта, у вищезазначеному вагоні
недостача вміститись не могла; рівень навантаження у цей вагон у
супровідних документах не зазначений; навантаження правильне,
рівномірне, шапкоподібне на рівні бортів; вагон справний, замість
дверей - справні торцеві стінки, люки зачинені; витікання вантажу
не було.
Відповідно до ст. 105 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
, залізниці,
вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні,
експедиторські і посередницькі організації та особи, які
виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача,
несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і
розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Так, згідно ст. 110 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
, залізниця несе
відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для
перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з
Правилами іншому підприємству.
За змістом ст. 111 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
, залізниця
звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування
або пошкодження вантажу лише у випадках, визначених цією нормою.
Зокрема, в силу п."а" ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від
відповідальності за втрату, недостачу у разі, колі вантаж прибув у
непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами
відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження
вантажу під час перевезення.
Враховуючи, що коксовий горішок був завантажений позивачем,
прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі без ознак
втрати під час перевезення, суд першої інстанції дійшов
правильного висновку щодо звільнення першого відповідача -
ДП "Придніпровська залізниця" від відповідальності за недостачу
вантажу.
Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової
шкоди встановлені ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної
або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка
її завдала. При цьому, особа яка завдала шкоди, звільняється від
її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст. 37 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
, у накладній
зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При
цьому, відповідно до ст. 24 Статуту, саме вантажовідправник несе
відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або
неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що відповідати
за заявленим позовом повинен третій відповідач - ВАТ "Авдіївський
коксохімічний завод". Так, внаслідок невірного визначення цією
особою маси вантажу у накладних, ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" заподіяно шкоду. При цьому, судом вірно встановлено,
що підлягає відшкодуванню шкода, розмір якої складається з
вартості коксового горішку, який фактично не надійшов (з
урахуванням норми природної втрати та перерахунком за сухою
вагою), однак, оплачений позивачем, та витрат, понесених у зв'язку
із сплатою залізничного тарифу за його перевезення.
Другий відповідач не є вантажовідправником, а, отже, і
особою, відповідальною за достовірність даних, зазначених у
накладній; він взагалі не є стороною договору перевезення вантажу;
позов заявлено щодо недостачі вантажу, переданого для перевезення,
а не у зв'язку з виконанням договірних зобов'язань, у яких
перебувають позивач та ТОВ "Байп Ко ЛТД". Враховуючи зазначене,
суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неможливості
застосування до другого відповідача - ТОВ "Байп Ко ЛТД"
відповідальності за заподіяння шкоди ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів".
За таких обставин, доводи поданої касаційної скарги
необґрунтовані, а рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 18.11.2004 р. прийнято у відповідності з нормами
матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.11.2004 р. у справі N 22/329 залишити без змін, а касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства "Авдіївський
коксохімічний завод" - без задоволення.