ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2005 Справа N 18/124
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу Дубенської ОДПІ
на постанову від 17.11.2004 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 18/124 господарського суду Рівненської області
за позовом ЗАТ "Дубноцукорагро"
до Дубенської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін
від позивача: Матвійчук Н.М., дов.
від відповідача: Маслюк О.М., дов.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 05.08.2004 господарського суду Рівненської
області (суддя Гудак А.В.) задовольнив позов ЗАТ "Дубноцукорагро"
до Дубенської ОДПІ, визнавши недійсним податкове
повідомлення-рішення відповідача N 00000112640/0 від 19.03.2004.
Рішення мотивовано встановленням фактичної сплати позивачем,
наявністю податкових накладних по зазначених у справі угодах та
відповідністю дій позивача вимогам пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2,
пп. 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон N 168/97).
Постановою від 17.11.2004 Львівський апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: Дубник О.П. -
головуючий, Орищин Г.В., Бобеляк О.М.) рішення суду першої
інстанції частково скасував, мотивувальну частину змінив, визнавши
не дійсним податкове повідомлення в частині визначення ЗАТ
"Дубноцукорагро" основного платежу з податку на додану вартість в
сумі 209510 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі
105348 грн., а в решті в задоволенні позовних вимог відмовлено з
мотиву недоведеності позивачем обставин сплати ПДВ одним із
контрагентів позивача, який не мав прав платника ПДВ згідно з
законодавством.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову
та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне
застосування законодавства щодо обставин, з яких позивач вважає
спірну суму бюджетною заборгованістю та неустойкою за несвоєчасне
погашення заборгованості.
Ухвалою від 07.02.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, що підтримали викладені у справі доводи,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
За наслідками розгляду акту податковим органом було прийнято
податкове повідомлення-рішення N 00000112640/0 від 19.03.2004,
яким згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, абз. 3 пп. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - N 2181-III) та відповідно до
пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено
позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в
сумі 209515 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 148077 грн.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції,
донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в сумі 209515 грн. здійснено, що не заперечується
позивачем, в зв'язку з тим, що у позивача на час перевірки був не
оригінал, а факсокопія податкової накладної N 52 від 01.04.2003.
Що стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій, то
по господарських операціях: з ПП "Каскад" та ТОВ "Крістіна ЛТД",
по яких відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс до
податкового кредиту суму податку на додану вартість, (розрахунок
штрафних (фінансових) санкцій поданий на вимогу апеляційного
суду).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишається непідтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Дубенською ОДПІ виключено зі складу податкового кредиту за
травень 2003 року податок на додану вартість в сумі 210697 грн.,
яка виписана ПП "Каскад", оскільки, як зазначено в акті перевірки,
на момент перевірки пред'явлена факсова копія податкової накладної
N 52 від 01.04.2003.
Позивачем надано оригінал податкової накладної N 52 від
01.04.2003, виписаної на підставі договору купівлі-продажу N 03/15
від 31.03.2004 ПП "Каскад" на суму 210697 грн. та докази оплати
позивачем отриманої продукції, в тому числі податку на додану
вартість в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних
доручень та податковою накладною.
В акті перевірки перевіряючими не зафіксовано, що в книзі
обліку придбання товарів і послуг за 2003 рік відсутній запис про
реєстрацію даної накладної.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону N 168/97
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або
дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів
(робіт, послуг).
Право на податковий кредит у позивача виникло з моменту
перерахування коштів на рахунок ПП "Каскад" і підтверджено
отриманою від нього податковою накладною, тому суди першої та
апеляційної інстанції вірно зробили висновок про правомірне
включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану
вартість за отриманою податковою накладною від ПП "Каскад".
Щодо визначення податковим органом суми штрафної (фінансової)
санкції по операціям з ТОВ "Крістіна ЛТД", суд апеляційної
інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції,
пославшись на рішення Деснянського районного суду м. Києва від
24.02.2003, яким визнано недійсними Статут та Установчий договір
ТОВ "Крістіна ЛТД", зареєстровані Деснянською районною в м. Києві
державною адміністрацією N 041146 від 12.06.2000, а також
Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ
"Крістіна ЛТД" за N 35333633 від 17.07.2000 - з 26.12.2001 р.
Проте п. 7.1 ст. 7 Закону N 168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено,
що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними
(контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану
вартість. Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону платник
податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
(чинного на момент укладання угоди з ТОВ "Крістіна
ЛТД") відповідальність за відповідність чинному законодавству
установчих документів, що подаються для проведення реєстрації,
несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають
документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.
Цією ж нормою визначено, що скасування державної реєстрації
здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним
(ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а
також на підставі рішення суду в разі: визнання недійсними або
такими, що суперечать законодавству, установчих документів;
здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та
законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб'єктом
підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної
форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб'єкта
підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених
законодавством); неподання протягом року до органів державної
податкової служби податкових декларацій, документів фінансової
звітності згідно з законодавством.
Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності
ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з
законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення
заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як
юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів
України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності.
Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє
відповідні державні податкові органи та органи державної
статистики, органи Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про
скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта
підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою
для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і
організацій України.
Правові підстави скасування державної реєстрації та їх
наслідки згідно з чинним законодавством не породжують визнання
установчих документів недійсними з одночасним визнанням недійсними
усіх дій вчинених юридичною особою за період її діяльності до
моменту її ліквідації і виключення з державного реєстру.
Оскільки рішенням Деснянського районного суду не поширено на
усі угоди укладені ПП "Крістіна" визнання їх не дійсними, підстави
на виключення з податкового кредиту позивача сум сплаченого ним
ПДВ згідно законодавства відсутні.
Відповідач у справі не довів, що власник або уповноважені ним
органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта
підприємництва є позивач у справі та несе визначену законом
відповідальність щодо сторони по угоді.
За недоведеністю цих обставин висновки суду апеляційної
інстанції не можна визнати відповідними законодавству і підставою
для часткового скасування рішення суду першої інстанції, яке слід
визнати правомірним.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
скасування постанови суду апеляційної інстанції як такої, що не
відповідає обставинам у справі, та залишення без змін рішення суду
першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.11.2004 у справі N 18/124 скасувати, а рішення господарського
суду Рівненської області від 05.08.2004 по цій же справі залишити
без змін.