Виший господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач),

Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.

розглянувши      товариства з обмеженою відповідальністю “Штенке-

касаційну скаргу України ГмбХ”

рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2005р.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005р.

у справі 9/115 господарського суду м. Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Євроком”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Штенке- України ГмбХ”

Про Стягнення 3308934,29 грн.

за участю представників:

- Позивача: Корсун І.М. (дов. від 11.01.2005р., б/н);

- Відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроком” (надалі –“Позивач”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Штенке- України ГмбХ” 3308934,29 грн. відповідно до Договору на пайову участь в будівництві торгівельно-адміністративного комплексу ТОВ “Штенске Україна ГмбХ” від 18.12.2002р. № 002-033 (надалі –“Договір”), а також 150000,00 грн. витрат на сплату послуг адвоката І.М. Корсуня.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем умов Договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.04.2005р. у справі № 9/115 позов задоволено частково. Посилаючись на недоведеність позовних вимог в частині 685319,25 грн. упущеної вигоди, 90591,24 грн. збитків, завданих неможливістю сплачувати проценти за кредитною угодою, 8620,34 грн. річних за період з 16.04.2004р. по 28.01.2005р., необґрунтованість 7042,39грн. річних за період з 16.03.2004р. по 03.03.2005р. та недоведеність оплати послуг адвоката в сумі 90000,00 грн., - господарським судом м. Києва ухвалено стягнути з Відповідача на користь Позивача 2442186,57 грн. заборгованості за Договором та 60000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач звернулось до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення господарського суду як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

У поданій скарзі Відповідач зазначив, що під час ухвалення 05.04.2005р. господарським судом м. Києва рішення у справі № 9/115, судом не враховано, що різниця в розмірі площі будівлі виникла у зв'язку з установкою стін для розділу будівлі на окремі приміщення, судом стягнуті подвійні санкції за прострочення здачі об'єкта в експлуатацію та прострочення передачі будівлі у власність.

Крім того, судом не задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи з посиланням на те, що на момент розгляду даної справи, інша пов'язана з нею не порушувалась.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005р. у справі 9/115 апеляційна скарга Відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2005р. у справі № 9/115 залишено без змін.

В обґрунтування прийнятої постанови Київський апеляційний господарський суд зазначив, що господарським судом м. Києва під час розгляду справи правильно застосовано положення ст. ст. 22 та 625 Цивільного кодексу України (435-15) (надалі –“ЦК України (435-15) ”), а також правомірно не зупинено провадження у справі, оскільки Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (надалі –“ГПК України (1798-12) ”), господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом, тоді як Відповідачем в судовому засіданні не було надано належних доказів факту порушення та розгляду господарським судом справи, яка була б пов'язана зі справою № 9/115.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Відповідач посилається на порушення Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, є підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005р. у справі 9/115 та направленню справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, знаходить що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України (1798-12) , В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України (1798-12) . Отже, при розгляді справи апеляційна інстанцій користується правами, наданими суду першої інстанції за виключенням випадків, коли відповідною нормою ГПК України (1798-12) прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття судом першої інстанції рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2002р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, предметом якого є пайова участь Позивача в будівництві Відповідачем торгівельно- адміністративного комплексу по вул. Гришка в м. Києві, загальна площа якого складає 11 636,4 кв. м.

При цьому, пай Позивача визначений у розмірі 64 % і складається з торгівельної будівлі площею 7 492 кв. м. , виходячи з вартості 906 грн. за 1 кв. м.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до умов Договору (п. 3.3). та додаткової до нього угоди від 19.07.2003р. № 3/002-033, Відповідач зобов'язаний виконати всі роботи в строки, встановлені календарним графіком, закінчити будівництво об'єкту не пізніше 31.08.2003р., а ввести будівлю в експлуатацію до 30.09.2003р.

Крім того, згідно п. 1.2 Договору Відповідач на протязі 15-днів після закінчення будівництва та здачі комплексу в експлуатацію зобов'язаний передати Позивачу у власність нежилу будівлю під торгівельний центр загальною площею 7492 кв. м.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідач закінчив будівництво об'єкту лише на початку 2004 року, ввів його в експлуатацію 16.03.2004р. та згідно акту приймання- передачі від 30.03.2004 р. передав позивачеві у власність будівлю меншою площею в розмірі 7124,50 кв. м.

З матеріалів справи вбачається, що пункт 1.5. Договору передбачає повернення позивачеві грошових коштів в разі уточнення площі будівлі. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, щодо обґрунтованості вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача 332955,00 грн. в повернення оплаченої вартості різниці в розмірі площі будівлі.

Колегія суддів також вважає правомірним стягнення з Відповідача 16398,55 грн. та 163985,50 грн. штрафу, оскільки умовами Договору відповідальність Відповідача передбачена як за порушення ним строків виконання робіт, так і за порушення строків передачі будівлі у власність позивача.

Крім того, відповідно до п. 4 ст. 111 ГПК України (1798-12) касаційна скарга повинна містити не лише вимоги особи, що подала скаргу, але в ній повинно бути зазначено суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, в поданій касаційній скарзі не вказано суті порушення норм матеріального та процесуального права України Київським апеляційним господарським судом під час винесення оскаржуваної постанови та зазначено, що підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення від 05.04.2005р. та постанови від 09.06.2005р. у справі № 9/115 із зазначенням суті порушення будуть надані Вищому господарському суду додатково.

Проте, доповнення до касаційної скарги на адресу Вищого господарського суду від Відповідача не надходило, в судове засідання Відповідач повноважного представника не направив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) на сторони покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ГПК України (1798-12) сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях.

З огляду на вищенаведене та приймаючи до уваги вимогу ч. 2 ст. 22 ГПК України (1798-12) щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, колегія суддів вважає, що Відповідач недобросовісно користуючись наданими йому процесуальними правами не обґрунтував свої касаційні вимоги.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи Київським апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновок суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 111- 9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу суб'єкта товариства з обмеженою відповідальністю “Штенке-Україна ГмбХ” залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005р. у справі 9/115 залишити без змін.