ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2005 Справа N 233/8-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватної виробничо-комерційної фірми "Світлана-2"
на постанову від 21.12-27.12.2004 року Київського
міжобласного апеляційного господарського суду
у справі N 233/8-04
за позовом Державного підприємства "Національний центр
"Олександра Довженко"
до Приватної виробничо-комерційної фірми "Світлана-2" про
розірвання договору суборенди приміщення гаража та його звільнення
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Поліщук В.С. (дов. від 15.12.2004 року)
відповідача Семко С.А. (генеральний директор),
Стеценко Н.В. (директор),
Поліщук С.В. (дов. від 28.02.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги про розірвання договору суборенди та
звільнення приміщення обґрунтовуються тим, що договір оренди N 16
від 21.03.2001 зі строком дії до 21.03.2026 р., укладений між
позивачем (орендодавець) та ТОВ "Інтершарм" (орендар) за згодою
сторін (додаткова угода N 2 від 21.03.2001) припинив свою дію.
Орендоване майно передане ТОВ "Інтершарм" позивачу за актом
приймання передачі від 28.04.2004 року. Договір суборенди N 29 від
19.06.2002, укладений між ТОВ "Інтершарм" (суборендодавець) та
ПВКФ "Світлана 2" (суборендар) не може мати термін дії поза межами
терміну дії договору оренди.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.11.2004
(суддя Л.Чорна) договір суборенди N 29 від 19.06.2002, укладений
між ТОВ "Інтершарм" та ПВКП "Світлана 2" розірваний.
Зобов'язано ПВКП "Світлана 2" звільнити приміщення площею
365 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ,
вул. Васильківська, 1, гараж (перший поверх, окремо стояча
споруда).
Рішення суду мотивоване тим, що 21.03.2001 між державним
підприємством "Національний центр Олександра Довженка" та ТОВ
"Інтершарм" укладений договір оренди нежитлового приміщення N 16;
згідно з підпунктом "є" орендареві передано в оренду гараж площею
365.00 кв. м. для використання під авторемонтні майстерні строк
дії договору оренди з 21.03.2001 по 21.03.2026.
ТОВ "Інтершарм" та ПВКП "Світлана-2" уклали договір
суборенди, на майно, передане в оренду за договором N 16 та являє
собою споруду облаштовану для ремонту автотранспорту, за адресою:
м. Київ, вул. Васильківська, 7 (перший поверх, гараж, окремо
стояча споруда площею 270 кв. м.). Строк дії договору суборенди до
21.06.2026 р.
08.01.2004 між ДП "Національний центр Олександра Довженко" та
ТОВ "Інтершарм" укладена додаткова угода N 2 до договору оренди,
пунктом 1 якої встановлено, що з моменту підписання даної
додаткової угоди припинити строк дії пункту "є" розділу 1 договору
N 16 від 21.03.2001 "гараж площею 365.0 кв. м. вартістю за
експертною оцінкою станом на 01.11.2000 137130,00 грн. надається
для використання під авторемонтні майстерні".
На виконання додаткової угоди складений акт N 29
прийому-передачі приміщень від 28.04.2004, за яким ТОВ "Інтершарм"
передає приміщення Національного центру Олександра Довженка,
загальною площею 365.0 кв. м., а Національний центр Олександра
Довженка приймає зазначені приміщення з 30.04.2004.
Так як строк договору суборенда не повинен перевищувати
строку договору оренди, який закінчився 08.01.2004, то позовні
вимоги визнані судом обґрунтованими.
Щодо посилань відповідача на укладення між ним та позивачем
тимчасового договору б/н від 09.01.2004, як на підставу
правомірності володіння майном, то господарським судом посилання
відповідача спростовані тим, що доказів погодження ціни майна, яке
є предметом тимчасового договору, до суду не надано, як не надано
і акту приймання-передачі майна та доказів оплати, а тому
тимчасовий договір є неукладеним.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 21.12-27.12.2004 року (колегія суддів:
П. Міщенко, Г. Мостова, О. Мамонтова) рішення у справі змінене
шляхом скасування його в частині розірвання договору суборенди; у
позові в цій частині відмовлено. У решті - рішення залишене без
зміни.
Постанова суду мотивована тим, що відповідно до положень
ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
термін дії договору суборенди не може
перевищувати терміну дії договору оренди. А тому з припиненням
договору оренди, припинив дію договір суборенди, правових підстав
для його розірвання не має.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач
посилається на неправильне застосування судом при ухваленні
оскаржуваних рішень норм права. Зокрема, спосіб захисту цивільного
права як звільнення орендованого майна не відповідає способам
захисту цивільного права, визначених законодавством; законодавча
норма про те, що термін дії договору суборенди не може
перевищувати термін дії договору оренди не охоплює підстави
припинення договору суборенди у зв'язку з припиненням договору
оренди за участю сторін; спір розглянутий господарським судом з
порушенням правил підсудності, оскільки справа повинна
розглядатися за місцезнаходженням майна.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Позов заявлений про розірвання договору суборенди та про
звільнення приміщень, переданих у суборенду. Тобто позов містить
дві самостійних вимоги. Обґрунтуванням вимоги про звільнення
приміщень є відсутність правових підстав для володіння
приміщеннями відповідачем: за позовом та рішенням у справі - у
зв'язку з задоволенням першої вимоги про розірвання договору
суборенди; скасовуючи рішення та відмовляючи у позові у цій
частині з мотивів припинення дії договору суборенди, господарським
судом оскаржуваною постановою не встановлені правові підстави для
володіння відповідачем майном, у зв'язку з чим рішення про
звільнення приміщення залишене без зміни.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначені перелік способів, за якими може бути здійснений захист
цивільного права та інтересу. Частиною 2 пункту 2 цієї статті
встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес
іншим способом, що встановлений договором або законом. Визначений
ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст. 785 Цивільного кодексу України обов'язок
орендаря (наймача) повернути об'єкт оренди відповідає заявленій
вимозі про звільнення приміщення.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
термін договору оренди
визначається за погодженням сторін. Договором є домовленість двох
або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення
цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Отже,
способом припинення договору оренди є домовленість сторін, строком
договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права
і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ст. 631 ЦК
України).
Визначена ст. 22 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та ст. 174 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
положення, що строк договору суборенди (піднайому) не може
перевищувати строки договору оренди (найму) є положенням, яке
визначає одну із підстав припинення договору суборенди(піднайму).
Висновок господарського суду, викладений в оскаржуваній постанові,
про припинення договору суборенди базується на нормах
матеріального права.
Відповідно до ч.2 ст. 15 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи у спорах, зокрема, що виникають
при виконанні господарських договорів та з інших підстав
розглядаються господарським судом за місцезнаходженнями
відповідача. Підставою заявлення позовної вимоги про звільнення
приміщення є порушенням відповідачем обов'язку повернути об'єкт
оренди. Територіальна підсудність справи відповідає вимогам
процесуального законодавства.
Рішення про розірвання договору суборенди є рішенням про
права та обов'язки у тому числі ТОВ "Інтершарм", яке є стороною за
договором суборенди та не було залученим до участі у справі.
Однак, скасування оскаржуваною постановою судового рішення у цій
частині виключило порушення норм права.
Зважаючи на викладене, підстав для зміни або скасування
оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищого господарського
суду України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми
"Світлана-2" залишити без задоволення.
Постанову від 21.12-27.12.2004 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду у справі N 233/8-04 залишити без
зміни.