ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2005 Справа N 39/142
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І., суддів: Стратієнко Л.В.,
Ткаченко Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства "Дніпропетровський
метрополітен" на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 08.12.2004 року у справі N 39/142 за
позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна
компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських
електричних мереж до державного підприємства "Дніпропетровський
метрополітен" про стягнення 1789223,83 грн., за участю
представників сторін: від позивача - Лутошкін І.О., відповідача -
Пономарьов Ю.М., Мороз А.Ф., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
11 серпня 2004 року (суддя І. Ліпинський) позов задоволено
частково, стягнуто з відповідача 1427181,83 грн. заборгованості за
активну електричну енергію за невиконання умов договору від
30.12.98 року N 32, в частині стягнення 1453115,69 грн. в позові
відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 8 грудня 2004 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 11 серпня 2004 року змінено,
додатково стягнуто 1453115,69 грн. за перевищення договірної
величини споживання електричної енергії.
В касаційній скарзі державне підприємство "Дніпропетровський
метрополітен", посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального права, просить прийняті по справі судові акти
скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 11 серпня 2004 року залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
відповідно до укладеного 30 грудня 1998 року між сторонами
договору N 32 позивач зобов'язався поставляти відповідачу
електроенергію, а відповідачу своєчасно оплачувати за використану
електроенергію в порядку: до 1 числа розрахункового місяця
заявлену споживачем величину потужності та 50% вартості заявленої
на даний місяць кількості електричної енергії.
Доповненням від 17 лютого 2004 року N 1 до договору N 32
встановлено, що за підсумками місяця гранична величина споживання
електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично
сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
За результатами проведеного коригування договірної величини
споживання електроенергії до рівня фактичної оплати відповідач
розрахувався не в повному обсязі і на момент розгляду справи в
суді на суму 1427181,83 грн. заборгованості за активну електричну
енергію та 1453115,69 грн. перевищення договірної величини
споживання електричної енергії з позивачем не розрахувався.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії зобов'язаний
додержуватися вимог нормативно-правових документів та договору про
постачання енергії.
У даному випадку відповідним нормативно-правовим документом є
Порядок постачання електроенергії споживачам, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 року N 475
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
.
Стягуючи з відповідача п'ятикратний розмір вартості різниці
між фактично спожитою електричною енергією і скоригованою
граничною величиною споживання цієї енергії, апеляційний
господарський суд правильно виходив з того, що відповідно до
пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам в
редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року
N 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
(надалі - Порядок) та пункту 3 доповнення від
17 лютого 2004 року N 1 до укладеного між сторонами договору за
підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання
електричної енергії (за цей період) коригується позивачем до рівня
фактично сплаченої за цей розрахунковий період величини її
споживання, тобто сторони узгодили порядок, відповідно до якого
рівень граничної величини споживання електричної енергії
коригується до рівня фактично сплаченої за цей розрахунковий
період величини її споживання.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, пункту 13 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
та договору від 30.12.98 року N 32 відповідач за перевищення
встановлених як договірні граничних величин споживання електричної
енергії повинен сплачувати енергопостачальній організації
п'ятикратну вартість електроенергії, спожитої понад обумовлений
цим договором обсяг, а тому позивачем правомірно були пред'явлені
вимоги про сплату 1453115,69 грн. перевищення договірної величини
споживання електричної енергії, які відповідач не оплатив.
Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно дійшов
висновку про необхідність стягнення з відповідача 1427181,83 грн.
заборгованості за активну електричну енергію та 1453115,69 грн. за
перевищення договірної величини споживання електричної енергії у
зв'язку з невиконанням умов договору від 30.12.98 року N 32.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права при прийнятті судового акта
є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним
господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають
цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 8 грудня 2004 року у справі N 39/142 залишити без змін, а
касаційну скаргу державного підприємства "Дніпропетровський
метрополітен" - без задоволення.