ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2005 Справа N 37/407-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів: Стратієнко Л.В., Козир Т.П.
за участю повноважних представників:
позивача Панкуліча В.І.
відповідача
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Адком-Україна"
на рішення від 15 вересня 2004 року господарського суду
Харківської області
та постанову від 1 листопада 2004 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом Приватного підприємства "Дніпро-амон"
м. Дніпропетровськ
до Дочірнього підприємства "Адком-Україна" м. Харків
про стягнення 349740 грн.,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Харківської області з позовом до відповідача про стягнення
521588 грн., посилаючись на те, що останній не виконав своїх
зобов'язань по розрахункам згідно договору N 1127/01-03 від
31.01.2003 року в сумі 349740 грн. та зобов'язаний відшкодувати
витрати за послуги адвоката в сумі 170000 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від
15 вересня 2004 року, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 1 листопада 2004 року, позов
задоволено.
У касаційній скарзі ДП "Адком-Україна" просить вказані судові
рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Відзив від позивача на касаційну скаргу до суду не надходив.
Представником відповідача у справі заявлялось клопотання про
зупинення касаційного провадження та направлення матеріалів справи
до органів прокуратури, яке судом відхилено за безпідставністю
вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,
31 січня 2003 року між ПП "Дніпро-Амон" та ДП "Адком-України був
укладений договір на розробку комплекту конструкторської
документації по дослідженню та створенню експериментальних зразків
цифрових антенних решіток і цифрових приймальних пристроїв від
31.01.2003 року N 1127/01-03 (далі - Договір).
Відповідно до акту здачі-прийому виконаних робіт від
26.02.2003 року, договір був виконаний позивачем в повному обсязі
і сума виконаних робіт склала 960000,00 грн.
В договорі не вказаний строк кінцевого розрахунку. У зв'язку
з цим, позивачем на підставі ст. 165 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, було направлено на адресу відповідача лист від
01.09.2003 року, з вимогою виконати договір в повному обсязі -
оплатити вартість виконаних робіт. Відповідач своїм листом від
15.09.2003 року погодився із заборгованістю та зобов'язався
погасити її на протязі п'яти днів, однак, свої зобов'язання за
договором не виконав.
Надані позивачем до матеріалів справи копії банківських
документів про рух грошових коштів свідчать про те, що на момент
звернення з позовом заборгованість відповідача за договором
складає 349740,00 грн.
Оскільки відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений строк, відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, тому господарський суд, з яким погодилась
апеляційна інстанція, прийшов до обгрунтованого висновку про
задоволення вимог позивача в зазначеній сумі.
Суд першої інстанції також правомірно задовольнив клопотання
позивача про здійснення процесуального правонаступництва, а саме
заміну ПП "Дніпро-амон" на його правонаступника ТОВ "Центр високих
технологій" на підставі ст. 25 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою, у разі вибуття однієї
із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського
суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи
організації, господарський суд здійснює заміну сторони її
правонаступником, вказуючи про це в рішенні або в ухвалі.
Поряд з цим, суд не може погодитись з висновками
господарських судів в частині задоволення позову відносно оплати
адвокатських послуг в сумі 170000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що підлягають сплаті за
послуги адвоката. визначаються у порядку, встановленому Законом
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
. До таких правовідносин слід
також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені
Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів
України протоколом N 6/VI ( n0001699-99 ) (n0001699-99)
від 12.10.1999 р., які
на підставі статей 15, 16 Закону "Про адвокатуру" є
нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.
У п.2 ст. 33 Правил ( n0001699-99 ) (n0001699-99)
встановлено принцип
"розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей
принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що
мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу
і роботи. що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід,
науково-теоретична підготовка, тощо.
Крім того, суд вважає, що вирішуючи питання про розподіл
витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський
суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат не
повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягали сплаті
за послуги адвоката, господарські суди зазначеного не врахували,
тому рішення господарського суду і постанова апеляційної інстанції
в цій частині заявленого позову підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи в цій частині позову,
господарському суду необхідно врахувати наведене та вирішити спір
відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від
15 вересня 2004 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 1 листопада 2004 року в частині стягнення
170000 грн. витрат на послуги адвоката скасувати, частково
задовольнивши касаційну скаргу.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до
господарського суду Харківської області в іншому складі судової
колегії.
В решті рішення і постанову залишити без змін.