ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2005 Справа N 32/832
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.10.2004 р.
у справі N 32/832 господарського суду м. Києва
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи А.В.Е.Д.
до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача Дерев'янчука В.А., Гуменюк А.Л.
від відповідача Двораківської М.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2004 року
(суддя О.О. Хрипун), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 05.10.2004 р. (судді
Куц М.М., Дзюбко П.О., Дикунська С.Я.) позов задоволений частково:
визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від
23.10.2003 р.
N 0002641704/0 про визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем з прибуткового податку на доходи від
підприємницької діяльності в сумі 14595,92 грн.
N 0002671704/0 про визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем з штрафних санкцій за порушення
законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки в
сумі 165542,92 грн.
Податкове повідомлення-рішення N 0002651704/0 від
23.10.2003 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання за
платежем з податку на додану вартість визнано недійсним в частині
суми 8342 грн. та 5866 грн. штрафних санкцій.
В іншій частині позову провадження у справі припинено.
В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти
нове рішення про відмову в позові в цілому, посилаючись на
неправильне застосування судом пунктів 1.2, 1.3 ст.1, пункту 5.3
ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, пункту 8 наказу ДПА України N 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
від
17.03.2001 р. "Про затвердження Інструкції про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби", пункту 4 ст. 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, ст. 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність
застосування норм матеріального права в постанові суду апеляційної
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва проведена документальна перевірка
дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування
приватного підприємця А.В.Е.Д. за період з 01.01.2002 р. по
30.0.2003 р., про що складений акт від 21.10.2003 р. N 246-1704,
на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від
23.10.2003 р. N 0002641704/0 про визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем з прибуткового податку на доходи від
підприємницької діяльності в сумі 14595,92 грн.; N 0002671704/0
про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з
штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм
регулювання обігу готівки в сумі 165542,92 грн.; N 0002651704/0
від 23.10.2003 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання
за платежем з податку на додану вартість у сумі 15301 грн., у тому
числі, 8947 грн. - основний платіж, 6354 грн. - штрафні санкції.
Рішення контролюючого органу вмотивоване порушенням позивачем
вимог пунктів 7.2, 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.ст. 6, 20 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахунковий операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, ст. 13 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
.
За висновками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва,
викладеними в акті перевірки від 21.10.2003 р. N 246-1704, дані
поданих позивачем декларацій про доходи не відповідають книгам
обліку доходів та витрат, книгам продажу товарів (робіт, послуг),
випискам банку по розрахунковому рахунку та книгам розрахункових
операцій приватного підприємця; позивачем в II кварталі 2003 року
не обліковано товар на суму 82 771,46 грн.; до складу валових
витрат позивачем віднесені витрати, не підтверджені документально;
до складу податкових зобов'язань по ПДВ за І півріччя 2003 року
позивачем не включено суму 8 350 грн. та у 2002 році позивачем
завищений податковий кредит на 810 грн. внаслідок віднесення до
його складу сум ПДВ за податковими накладним, які не містять усіх
обов'язкових реквізитів.
Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход
визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх
видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного
періоду в грошовім, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за її межами.
Статтею 13 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
визначено, що оподатковуваним доходом
вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим
доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально
підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням
доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально,
то вони враховуються податковими органами при проведенні
остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною
податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством
економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим
підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням
доходів, належать витрати, які включаються до складу валових
витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті перевірки
не зазначені конкретні первинні документи, які зафіксовані в
бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність
заниженого валового доходу на суму 41 748 грн. і завищених витрат
на придбання товарів на суму 5418 грн., не наведено ніяких
розрахунків щодо визначення цих сум, а також не вказано, яким
чином порушені вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" та ст. 13 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Окрім того, відповідно до висновку судової експертизи від
09.04.2004 року N 857/858, проведеній по даній справі, за даними
податкового обліку та первинних документів позивача у I півріччі
2003 року мали місце збитки на суму 7 624 грн., а в декларації
показано прибуток в сумі 1373 грн.
Отже, позивач не міг занизити податкове зобов'язання по
прибутковому податку у I півріччі 2003 року, як про це зазначено в
акті перевірки, оскільки в цьому податковому періоді діяльність
позивача була збитковою, а тому об'єкт оподаткування не виник.
У зв'язку з цим господарський суд апеляційної інстанції
прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем не
доведено заниження позивачем валового доходу на суму 41 748 грн.
та завищення витрат на придбання товарів на суму 5418 грн., а тому
податкове повідомлення-рішення N 0002641704/0 від 23.10.2003 року
правомірно визнано недійсним.
За результатами перевірки відповідачем встановлені
розбіжності між даними перевірки та даними декларацій позивача з
податку на додану вартість за І півріччя 2003 року по податкових
зобов'язаннях в сумі 8 350 грн., які виникли внаслідок порушення
позивачем вимог підпункту 7.3.1. пункту 7.3. ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
При цьому в акті перевірки відсутні посилання на первинні
документи або господарські операції, які б підтвердили формування
позивачем податкових зобов'язань по ПДВ в порушення встановленого
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
порядку за відповідні звітні періоди.
В акті перевірки, крім того, зазначено порушення позивачем
підпункту 7.4.5 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та завищення ним
податкового кредиту на 810 грн. внаслідок віднесення до
податкового кредиту сум ПДВ, непідтверджених належним чином
складеними податковими накладними, оскільки надані до перевірки
податкові накладні N 538/1-К-71 від 01.04.2002 року,
N 2002072019858 від 11.07.2002 року не скріплені круглою печаткою
підприємства та не містять підпису відповідальної особи.
Відповідно до висновку судової експертизи за період з
01.01.2003 року по 30.06.2003 року дані податкових декларацій
позивача по ПДВ не відповідали даним його податкового обліку та
даним первинних документів. Всього за цей період занижено
податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму
605 грн., в тому числі: за 2002 рік - занижено на 921 грн.
за I півріччя 2003 року - завищено на 316 грн.
Апеляційний господарський суд прийшов до обгрунтованого
висновку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0002651704/0 від 23.10.2003 року в частині донарахування
8 342 грн. з ПДВ та 5866 грн. штрафних санкцій з ПДВ.
Статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом
підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним
законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим
відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним
національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік
ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів
малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних
запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства
оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку
придбаних або проданих товарів.
В акті перевірки від 21.10.2003 р. N 246-1704 зазначено, що
згідно накладних позивача на придбання товару, контрольних стрічок
РРО за період з 26.06.2003 року по 30.06.2003 року, актів про
залишки товарів станом на 25.06.2003 року та на 30.06.2003 року,
книги обліку розрахункових операцій встановлено, що в порушення
вимог ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачем в II кварталі 2003 року не
обліковано товар на суму 82 771,46 грн.
Апеляційний господарський суд встановив, що в зазначеному
акті розрахунків щодо визначення розміру необлікованого товару
відповідачем не наведено, а відповідно до висновку судової
експертизи бухгалтерський облік залишків, надходження та
реалізації товарів позивачем не здійснювався, не складались
товарні звіти, які є основними документами в роздрібній торгівлі,
що дозволяють проконтролювати збереження і рух товарів, у зв'язку
з чим встановити наявність необлікованого товару можливо лише
шляхом проведення інвентаризації.
На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає
правилам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд апеляційної інстанції
дійшов висновку про недоведення факту необлікування позивачем
товарів на суму 82771,46 грн., оскільки акти залишків товарів,
контрольні стрічки РРО та книга обліку розрахункових операцій не є
актами інвентаризації або актами зняття залишків та не містить
відомостей про розмір залишків товарів на складі та місцях
реалізації товарів.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція діє як інстанція, що перевіряє правильність застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин.
При цьому касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо
встановлення або оцінки, як доведених обставин справи, що не були
встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Порушення чи неправильне застосування норм процесуального
права при встановленні обставин справи в оскаржуваній постанові
судом апеляційної інстанції не допущено.
Відсутність штрафних санкцій, передбачених ст.ст. 17-20
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, в переліку податків, зборів (обов'язкових
платежів), встановленому ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, та знаходження цих санкцій поза межами
поняття "податкового зобов'язання", визначеного пунктом 1.2 ст. 1
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, при наявності у органу держаної податкової служби
повноважень на застосування таких штрафних санкцій не обумовлює
недійсність в цілому податкового повідомлення-рішення, прийнятого
податковим органом щодо вказаних санкцій.
Останнє може стосуватися лише визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в частині визначення зазначених штрафних
санкцій сумою податкового зобов'язання.
Разом з тим, неправильне застосування судом апеляційної
інстанції пунктів 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, на що обгрунтовано
посилається відповідач у касаційній скарзі, не призвело до
неправильного висновку суду щодо недійсності податкового
повідомлення-рішення від 23.10.2003 р. N 0002671704/0, оскільки
такий висновок грунтується, в тому числі, на визнанні судом
недоведеним факту необлікування товарів на суму 82771,46 грн.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 05.10.2004 р. - без змін.