ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2005 Справа N 31/202
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В., Черкащенка М.М. - (доповідача у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.11.2004 р.
у справі N 31/202 господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства "Дніпровський
універмаг"
до Комунального підприємства по утриманню житлового
господарства Дніпровського району м. Києва
треті особи:
1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по
м. Києву
2. Дніпровська районна у м. Києві рада
за участю прокуратури Дніпровського району м. Києва
про визнання права власності, про визнання договору
недійсним, про спонукання до виконання дій
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належним чином повідомлені
відповідача Овдієнко Л.І. (дові р. N 35-36 від 10.01.2005 р.)
третьої особи 1 не з'явилися, були належним чином повідомлені
третьої особи 2 Бакалов О.С. (дові р. N 26-р від
18.01.2005 р.)
прокуратури Дніпровського району м. Києва не з'явилися, були
належним чином повідомлені В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2004 р. у
справі N 31/202 (суддя Качан Н.І.) задоволено позов Закритого
акціонерного товариства "Дніпровський універмаг" до Комунального
підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського
району м. Києва про визнання права власності на не житлове
приміщення загальною площею 1304,9 кв. м, що розташоване в буд. 39
по вул. А. Малишка у м. Києві, визнання недійсним договору оренди
спірного приміщення N 574 від 05.12.1996 р. та про зобов'язання
передати спірне приміщення на баланс позивача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.11.2004 р. у справі N 31/202 скасовано рішення місцевого
господарського суду від 14.05.2004 р., в позові відмовлено
повністю.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
спірне приміщення по вул. А. Малишка, 39 на момент приватизації не
перебувало на балансі "Дніпровського універмагу", не було
предметом договору купівлі-продажу і не перейшло у власність
покупця.
Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного
господарського суду від 04.11.2004 р. у справі N 31/202, позивачем
подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати
постанову господарського апеляційного суду та залишити в силі
рішення господарського суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судом апеляційної інстанції були порушені та неправильно
застосовані норми матеріального права, зокрема, норми Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та
положення статей 128 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у зв'язку з чим
господарським апеляційним судом безпідставно скасовано рішення
місцевого.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
26 січня 1996 р. між Товариством покупців членів трудового
колективу "Дніпровський універмаг" (покупець), правонаступником
якого є ЗАТ "Дніпровський універмаг" та регіональним відділенням
Фонду державного майна України по м. Києву (продавець) був
укладений договір купівлі-продажу державного майна N 000462/30.
Згідно п. 1.1 Договору продавець продав, а покупець придбав
державне майно цілісного майнового комплексу "Дніпровський
універмаг". При цьому зазначалось, що складові майна підприємства
визначаються згідно з актом інвентаризації.
У відповідності з п. 1.2. Договору купівлі-продажу
N 000462/30 від 26.01.1996 р. Дправо власності на майно переходить
до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі". Крім того,
п. 3.2. Договору встановлено, що "передача об'єкта приватизації
Продавцем і прийняття об'єкта приватизації Покупцем засвідчується
актом прийому-передачі, який підписується сторонами".
10.04.1996 р. сторонами був складений Акт передачі майна
державного підприємств "Дніпровський універмаг", згідно якого
Продавець передає, а Покупець приймає продане 26.01.1996 р. шляхом
викупу майно вартістю 26932040 тисяч крб. згідно з актом
інвентаризації. В інвентаризаційному опису інв. N 1 - інв. N 4
відсутнє спірне нежиле приміщення по вул. А.Малишка, 39 в
м. Києві. Тобто, предметом договору купівлі-продажу було наступне
майно: окремо розташована будівля по вул. 60 років Жовтня, 75;
металевий павільйон по вул. Миропільській, 2; обладнання; обігових
засобів; амортизаційний фонд.
Вартість державного майна цілісного майнового комплексу, що
був об'єктом приватизації, визначена на підставі експертної оцінки
і згідно з актом оцінки, затвердженим наказом начальника
регіонального відділення Фонду державного майна України по
м. Києву N 1873 від 29.12.1995 р., становить 26932040 тисяч крб.
Оцінюючи об'єкт приватизації, експерт керувався Методикою оцінки
об'єктів приватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів
України від 18.01.1995 р. N 36 ( 36-95-п ) (36-95-п)
.
Згідно п. 11. Методики ( 36-95-п ) (36-95-п)
"Оцінка вартості цілісного
майнового комплексу здійснюється на підставі балансу
підприємства". П. 8 розділу 11 Методики передбачено - у разі
викупу об'єкту приватизації, до складу якого включаються будівлі,
вартість об'єкту визначається з залученням експерта-оцінювача.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне нежиле
приміщення по вул. А. Малишка, 39 на момент приватизації не
перебувало на балансі "Дніпровського універмагу", так як
перебувало на балансі Комунального підприємства по утриманню
житлового господарства Дніпровського р-ну м. Києва з 17.12.1992 р.
і відповідно не увійшло до акту оцінки, а відтак, і до об'єкту
купівлі-продажу.
Судом був зроблений висновок, що свідоцтвом про власність
N 765 від 10.04.96 р. та виданим на його підставі Реєстраційним
посвідченням на домоволодіння від 19.06.96 р., підтверджується
лише те, що покупець, тобто Товариство покупців членів трудового
колективу "Дніпровський універмаг" є власником майна цілісного
майнового комплексу, але при цьому відсутні докази входження
спірного приміщення в зазначений майновий комплекс придбаний
відповідачем за договором від 26.01.96 р.
Тобто, суд дійшов висновку про те, що позивач не є власником
спірного майна, так як, це приміщення не увійшло ні в
інвентаризаційний опис ні в акт експертної оцінки і відповідно не
було придбано по договору від 26.01.96 р.
Спірне нежиле приміщення є комунальною власністю
Дніпровського району м. Києва. Рішенням Дніпровської районної у
м. Києві ради XXIV скликання від 20.03.2003 р. N 68 "Про
закріплення об'єктів комунального майна територіальної громади
Дніпровського району м. Києва", спірне нежиле приміщення
закріплене за Комунальним підприємством по утриманню житлового
господарства Дніпровського р-ну м. Києва на праві повного
господарського відання.
Балансоутримувачем нежилого приміщення по вул. А. Малишка, 39
є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства
Дніпровського району м. Києва. Згідно з п. 3.3. Статуту
Відповідача, останній має право здійснювати правомочності
розпорядження основними засобами лише за погодженням з власником -
Дніпровською районною у м. Києві радою.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
повноваження по
розпорядженню майном, що належить до комунальної власності
територіальної громади, віднесені до виключної компетенції
відповідної ради. Таким чином, відчужуванню майна обов'язково
передує рішення сесії відповідної ради про затвердження переліку
об'єктів, що підлягають приватизації. Рішення сесії Дніпровської
районної у м. Києві ради щодо включення будівлі N 39 по
вул. А. Малишка у м. Києві до об'єктів, що підлягають приватизації
не приймалось.
З вищевикладеного апеляційний суд правомірно дійшов висновку,
що на сьогоднішній день спірне нежиле приміщення знаходиться у
комунальній власності Дніпровського району м. Києва.
З врахуванням положень статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких
Вищий господарський суд позбавлений права переоцінювати докази та
обставини справи, колегія суддів господарського суду касаційної
інстанції вважає, що відсутні підстави для скасування постанови
Київського апеляційного господарського суду від 04.11.04, так як
вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при
вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Доводи скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Дніпровський універмаг" від 29.11.2004 р. залишити без
задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду
від 04.11.2004 р. у справі N 31/202 - без змін.