ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2005 Справа N 23/31
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів: Стратієнко Л.В., Козир Т.П.
за участю повноважних представників:
позивача Голокосової Л.І.
відповідача Шандри Д.М.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу ТОВ
"Луганське енергетичне об'єднання"
на рішення від 11 серпня 2004 року господарського суду
Луганської області
та постанову від 22 жовтня 2004 року Луганського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання в
особі Луганської філії
до ВАТ "Сталь"
про стягнення 333454,48 грн.,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Луганської області з позовом до відповідача про стягнення
333454,48 грн., посилаючись на те, що останній перевищив договірну
величину споживання електроенергії.
Рішенням господарського суду Луганської області від 11 серпня
2004 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 22 жовтня 2004 року в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання"
просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням
норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Сталь" просить у
задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки вважає, що
прийняті господарськими судами рішення відповідають обставинам
справи та вимогам закону.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено
господарським судом, між сторонами у справі укладений договір від
01.04.2002 N 73, згідно якого енергопостачальник (позивач у
справі) зобов'язується постачати електроенергію, а споживач
(відповідач у справі) оплачувати одержану електроенергію за
обумовленими тарифами (цінами) на підставі наданих
енергопостачальником рахунків у п'ятиденний строк з дня їх
отримання.
Рахунок на оплату поставленої електроенергії за жовтень
2003 року на суму 390562 грн. 08 коп. був наданий позивачем
представнику відповідача 05.11.2003.
Відповідно п.3.3 вказаного договору відповідач повинен був
оплатити цей рахунок не пізніше 11.11.2003. Проте, відповідач
здійснив оплату частково, у сумі 290562 грн. 08 коп., у строк,
передбачений договором, за платіжними дорученнями від 13.10.2003
N 638 у сумі 70000 грн. 00 коп., від 21.10.2003 N 676 -
49130 грн. 00 коп., від 30.10.2003 N 751 - 79500 грн. 00 коп., від
11.11.2003 N 850 - 91932 грн. 08 коп. та частково, у сумі
100000 грн. 00 коп., з простроченням встановленого договором
строку за платіжним дорученням від 13.11.2003.
Позивач у справі за підсумками розрахункового періоду - після
31 жовтня 2003 здійснив коригування договірної величини споживання
електроенергії до рівня фактично оплаченої у встановлений строк
величини споживання електроенергії, що складало 1905000 Квт.ч, у
зв'язку з чим 05.12.2003 направив відповідачу повідомлення про
коригування від 03.12.2003 N 8903 та рахунок на оплату
п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої та договірної
величини від 01.12.2003 N 37325 на суму 333454 грн. 48 коп., яку
просив стягнути на свою користь.
Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
передбачено, що споживачі, у випадку споживання
електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий
період, сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість
різниці фактично спожитої договірної величини. Порядок
застосування цієї санкції визначається Кабінетом Міністрів України
відповідно до 4.7 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику". В
межах наданих Законом Кабінету Міністрів України прав було
розроблено та затверджено "Порядок постачання електричної енергії
споживачам" N 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
від 09.04.2002 року. Цей Порядок
є обов'язковим до застосування. У відповідності до абзацу 2 пункту
11 та пункту 13 Порядку гранична договірна величина споживання
електроенергії коригується енергопостачальником щомісячно по
закінченні розрахункового періоду до рівня фактично оплаченої.
Відкоригована величина доводиться відповідним письмовим
повідомленням, у відповідності до затвердженого Кабінетом
Міністрів України Порядку. На величину перевищення нараховується
5-кратна санкція вартості спожитої, але не оплаченої у
встановлений строк електроенергії.
Розглядаючи даний спір, господарський суд на вказані вимоги
закону уваги не звернув, вимоги позивача, відповідно до вимог
закону, що регулює дані правовідносини з достовірністю не з'ясував
і не перевірив, належної оцінки вказаним обставинам не дав.
Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого судом
рішення, апеляційна інстанція на вказані обставини уваги не
звернула, що визнати законним і обґрунтованим не можна.
Окрім того, суд вважає, що висновки апеляційної інстанції в
тому, що у позивача були відсутні підстави проводити коригування
договірних величин споживання електроенергії, оскільки дане
питання не обумовлене договором та позивачем не надані безспірні
докази вручення рахунку N 34250 від 31.10.03. 5.11.03 р.
компетентному представнику відповідача, спростовуються зібраними у
справі доказами та не відповідають вимогам діючого законодавства,
що регулює дані правовідносини.
За таких обставин, суд вважає, що рішення господарського суду
та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм
матеріального і процесуального права, не можуть залишатись без
змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати наведене та відповідно до вимог діючого законодавства
вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 11 серпня
2004 року та постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 22 жовтня 2004 року скасувати, частково задовольнивши
касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Луганської області в іншому складі суду.