Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кочерової Н.О.,

суддів: Рибака В.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача – Бикова О.Ю. (дов. № 194 від 17.08.2005р.);

від відповідача – не з’явилися;

розглянувши матеріали ТОВ “Промметсплав”

касаційної скарги

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 27.04.2005р.

у справі № 23/9 господарського суду

Дніпропетровської

області

за позовом ТОВ “Промметсплав”

до ЗАТ “Укрметалургкомплекс”

Про зобов’язання відповідача повернути брухт та відходи чорних

металів на суму 162 858,73 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “Промметсплав” м. Харків звернулось з позовом (уточненим) до ЗАТ “Укрметалургкомплекс” м. Дніпропетровськ про зобов'язання ЗАТ “Укрметалургкомплект” повернути ТОВ “Промметсплав” брухт та відходи чорних металів на суму боргу –162858,73 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.05 у справі № 23/9 позивачу в позові відмовлено з підстав недоведеності позивачем своїх позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.05 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ТОВ “Промметсплав” м. Харків просить скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій як такі, що прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, зокрема, змісту п. 3.2 договору № 28/05/03 від 28.05.03, який визначає порядок розрахунків за поставлений металобрухт шляхом оплати кожної відвантаженої його партії залізничним транспортом, а не в цілому по визначеному місячному обсягу ( 1000 тонн); справу передати на новий розгляд.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Рішення і постанова судів першої та апеляційної інстанцій мотивуються тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.04 у справі № 34/56 встановлено факт, який в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не підлягає доказуванню під час вирішення даного спору.

Цим фактом визнана, встановлена судом по вказаній справі, відсутність у ТОВ “Промметсплав” м. Харків, на момент розгляду справи № 34/56, права вимагати оплати від ЗАТ “Укрметалургкомплекс” м. Дніпропетровськ поставленого металобрухту по договору № 28/05/03 від 28.05.03, т.я. постачальником (ТОВ “Промметсплав” м. Харків) були порушені умови цього договору в частині щомісячного об’єму поставки металобрухту ( 1000 тонн).

Керуючись зазначеними положеннями суду у справі № 34/56, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до висновку при розгляді справи № 23/9 про те, що фактично отриманий відповідачем металобрухт за цим договором в кількості меншій ніж 1000 тн., оплаті не підлягає і, в зв’язку з цим, не підлягає поверненню позивачу на підставі п. 2 ст. 697 ЦК України (435-15) .

Оцінку господарським судом Дніпропетровської області доказів у справі № 34/56, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 23/9 прийняли як основний довід на обґрунтування рішення щодо відмови позивачу в позові.

При цьому суди посилались на положення п. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Водночас мотивація рішення у справі № 34/56 є оцінкою наданих суду доказів, а не фактом, який не потребує доведенню у цій справі.

За таких обставин у господарських судів першої та апеляційної інстанцій не було правових підстав вважати встановленим той факт, що спірна кількість металобрухту не підлягала оплаті відповідачем, що виключало для позивача можливість аргументувати свої вимоги п. 2 ст. 697 Цивільного кодексу України (435-15) при заявлені вимоги про його повернення внаслідок неоплати.

Відповідно зі змістом ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) преюдиціальними визнаються лише юридичні факти ( обставини), з настанням яких виникають, змінюються або припиняються правові відносини.

Зазначене свідчить про неповноту встановлення судовими інстанціями обставин справи, що є порушенням процесуального законодавства, зокрема, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , що є правовою підставою для скасування оспорюваних судових рішень.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважити доведеними обставини, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.05 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.05 у справі № 23/9 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.