ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2005 Справа N 17/21пд
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача: Ходоша В.Ю., представника
Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський
верстатобудівний завод" - Яковенко Н.В. та представників
товариства з обмеженою відповідальністю "Луга-Сервіс" -
Коваленко Т.В., Ул'янова О.В.
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Теко ЛТД"
на постанову від 25.08.2004 Луганського апеляційного
господарського суду
у справі N 17/21пд господарського суду Луганської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теко ЛТД"
до Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський
верстатобудівний завод", товариства з обмеженою відповідальністю
"Луга-Сервіс"
третя особа: Регіональне відділення ФДМУ по Луганській
області
про визнання недійсним договору
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про
час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним
чином.
В С Т А Н О В И В:
У червні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Теко ЛТД" звернулося з позовом до Державного підприємства
виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод",
товариства з обмеженою відповідальністю "Луга-Сервіс" за участю
третьої особи - Регіонального відділення ФДМУ по Луганській
області про визнання недійсним укладеного між відповідачами
договору купівлі-продажу приміщення N 630 від 23.04.2004.
Рішенням господарського суду Луганської області від
08.07.2004 у справі N 17/21пд в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
25.08.2004, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення
господарського суду першої інстанції від 08.07.2004, постанову
апеляційного суду від 25.08.2004 та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права,
зокрема, ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 20 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст.ст. 7, 15 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. 26 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача -
без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом
норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач в
2000 році отримав в оренду нежитлове приміщення, розташоване за
адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 65, та здійснив його
поліпшення на суму не менше від 25% вартості орендованого майна.
Судами також встановлено, що з 26.06.2001 була введена
процедура санації першого відповідача, відповідно до плану якої
передбачена можливість продажу частини майна з метою погашення
заборгованості перед кредиторами. ТзОВ "Луга-Сервіс" прийняло
участь у публічних торгах і стало переможцем аукціону по продажу
нежитлового приміщення площею 133 кв. м у м. Луганську по
вул. Совєтській, 65.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у
задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач, як
орендар спірного майна, хоч і здійснив його поліпшення на суму не
менше 25% відсотків вартості самого орендованого об'єкту, але
права викупу цього приміщення протягом 2000-2002 років не
використав. В той же час, за твердженням суду, управляючий
санацією мав право продати частину майна боржника на відкритих
торгах, реалізував це право шляхом проведення аукціону, за
наслідком чого спірне майно придбало ТзОВ "Луга-Сервіс".
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки
останній дійшов до них за неповно з'ясованими обставинами справи.
Зокрема. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, продаж частини майна боржника - державного
підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до
законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом.
Вищенаведені вимоги діючого законодавства суд не прийняв до
уваги і у цьому ж зв'язку не перевірив обгрунтованість тверджень
позивача про те, що в нього, відповідно до Закону України "Про
Державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
, затверджену на
2000-2002 роки, виникло право на викуп спірного майна.
В той же час, як це вбачається із змісту наявних у справі
документів, протягом 2001 року позивач отримував від орендодавця
дозвіл на поліпшення переданого йому в оренду нежитлового
приміщення; повідомлявся останнім про те, що це приміщення
включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації та, за
погодженням з арбітражним керуючим, подавав заяву про приватизацію
цього ж приміщення шляхом викупу.
Таким чином суд всупереч вимогам ст.ст. 4-7, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не дослідив чи зберіг позивач право викупити спірне
майно в процедурі санації та не встановив чи був в даному випадку
взагалі дотриманий той порядок реалізації частини майна боржника -
державного підприємства, який передбачений ст. 20 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Враховуючи, що Законом України "Про Державну програму
приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
, остання була затверджена на період
2000-2002 років і діє до затвердження чергової програми, посилання
суду на те, що позивач не скористався правом приватизувати спірне
майно до закінчення 2002 року, не можна вважати правильним.
У цьому зв'язку оскаржувані судові рішення, з огляду на
наведені у них мотиви, не можна визнати такими, що відповідають
вимогам закону. Це дає підстави для їх скасування з передачею
справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить на підставі наданих доказів
встановити фактичні обставини справи та, в залежності від
встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з
вимогами процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Теко ЛТД" задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
25.08.2004, рішення господарського суду Луганської області від
08.07.2004 у справі N 17/21пд скасувати, а справу передати до
господарського Луганської області на новий розгляд в іншому складі
суддів.