Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кочерової Н.О.,

суддів: Рибака В.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явилися;

від відповідачів – Брагинський Л.В. –директор ТОВ фірми

“Ескулап”;

Андросов О.Л. (дов. від 06.12.2004р.);

розглянувши виконавчого комітету Світловодської міської

матеріали касаційної ради

скарги

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 18.04.2005р.

у справі № 5/304 господарського суду Кіровоградської

області

за позовом виконавчого комітету Світловодської міської

ради

До ТОВ “Чайка”,

ТОВ фірми “Ескулап”

третя особа Світловодська центральна районна лікарня

Про зобов’язання звільнити самовільно зайняте приміщення

В С Т А Н О В И В:

Виконком Світловодської міської Ради звернувся до ТОВ “Чайка” та ТОВ фірма “Ескулап”, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Світловодська центральна районна лікарня з позовом про звільнення самовільно займаємих приміщень.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2005 у справі № 5/304 позивачу в позові було відмовлено з тих підстав, що матеріалами справи підтверджується факт продовження договору оренди № 116/01 від 01.10.2001 на новий термін (орендар –ТОВ “Чайка”), а ТОВ “Ескулап”, в зв’язку з цим, правомірно користується орендованим майном, як суборендар.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 рішення господарського суду залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі Виконком Світловодської міськради просить скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій, прийняти нове рішення, яким зобов’язати ТОВ “Чайка” та ТОВ фірму “Ескулап” звільнити приміщення площею 20 м2 на першому поверсі хірургічного стаціонару Світловодської центральної районної лікарні.

При цьому скаржник мотивує свої вимоги тим, що не давав згоди на пролонгацію спірного договору оренди.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників відповідачів в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне.

Відповідно з Статутом Світловодської центральної районної лікарні, зареєстрованим виконкомом Світловодської міської Ради народних депутатів під реєстраційним № 835, Комунальне підприємство “Світловодська центральна районна лікарня” (в подальшому –КП “Світловодська центральна районна лікарня”) створено на основі майна, яке є комунальною власністю, без права розпоряджатись ним; має статус юридичної особи (а.с. 75-76).

Рішенням виконкому Світловодської міськради від 26.07.2001 № 720 надана згода КП “Світловодська центральна районна лікарня” на передачу в оренду ТОВ “Чайка” нежитлові приміщення площею 20 кв.м. по вул. Леніна, для розміщення аптечного пункту, терміном на три роки (з 01.08.2001 по 01.08.2004), тобто на час дії ліцензії (а.с.17).

Укладення цього договору доручено головному лікарю КП “Світловодська центральна районна лікарня”.

Рішенням виконкому Світловодської міськради від 18.02.2002 № 200 ТОВ “Чайка” надано дозвіл про передачу в суборенду орендованих приміщень ТОВ фірма “Ескулап” на час дії основного договору оренди (а.с. 18).

Зазначені рішення приймались виконкомом Світловодської міськради відповідно з клопотаннями директорів ТОВ “Чайка” та ТОВ фірма “Ескулап”.

Як на правову підставу для пролонгації дії договору оренди № 116/01 від 01.10.2001 судові інстанції послались на наявність згоди головного лікаря КП “Світловодська центральна районна лікарня” на вчинення сторонаим таких дій, та лист ТОВ “Чайка” № 61 від 06.07.2004 з цього приводу (а.с. 90).

Але судами не був предметом оцінки, при цьому, зміст Статуту КП “Світловодська центральна районна лікарня” відносно наявності у головного лікаря повноважень стосовно розпорядження майном підприємства.

Зазначене свідчить про неповне з’ясування судовими інстанціями обставин справи, що є порушенням процесуального законодавства, зокрема ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , є правовою підставою для скасування судових рішень. Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 у справі № 5/304 скасувати. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.