ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.03.2005                                        Справа N 10/229

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 28.04.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - М. Остапенка,

     суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,

     розглянув у відкритому судовому  засіданні  касаційну  скаргу
ТОВ "Торговий дім "Мстислав"

     на постанову  від  18.01.2005  року  Київського  апеляційного
господарського суду

     у справі N 10/229

     за позовом ЗАТ "Чернігівський м'ясокомбінат"

     до ТОВ "Торговий дім "Мстислав"

     про   стягнення 43 022,64 грн.

     В судове засідання прибули представники сторін:

     позивача - Кузьменко Н.В. (дов. від 05.02.2004 року)

     відповідача - Сусло М.М. (дов. від 1.03.2005 року)

     Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представників  сторін
та перевіривши матеріали справи,  Вищий господарський суд  України
В С Т А Н О В И В:

     За уточненими  позовними  вимогами позивач просить стягнути з
відповідача 43 022,64 грн. боргу з оплати поставлених за договором
купівлі-продажу N    1/04   від   01.12.2003   м'ясопродуктів   та
45 777,29   грн.   пені   за   прострочку   виконання    грошового
зобов'язання.

     Рішенням господарського   суду   Чернігівської   області  від
18.11.2004 (суддя С.  Пашкіна) позовні вимоги задоволені в частині
стягнення  боргу  у  сумі  34  945,58  грн.,  який підтверджується
наданою позивачем довідкою про те, що заборгованість відповідача з
29.03.2004 по 18.11.2004 становить зазначену суму.

     У задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено з огляду на
те,  що п. 6.1 договору визначено: за несвоєчасну оплату продукції
покупець   сплачує   продавцю   пеню   у  розмірі  0,5%  від  суми
заборгованості,  що за своєю правовою природою  є  штрафом,  а  не
пенею.

     Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду від
18.01.2004 (колегія суддів:  В. Шаргало, Л. Ланченко, Н. Пилипчук)
рішення у справі змінене.  Погодившись з обгрунтованістю стягнення
боргу у сумі 34945,58 грн.,  та зважаючи на заявлення  позову  про
стягнення   боргу   у   сумі   39877,17  грн.,  господарський  суд
оскаржуваною   постановою   дійшов   висновку   про   необхідність
припинення провадження   у   справі   на   частину  боргу  у  сумі
4931,59 грн.

     Господарський суд оскаржуваною постановою дійшов висновку про
обґрунтованість заявлення пені у розмірі 45 777,29 грн.,  оскільки
сторонами п.  6.1 договору погоджена  умова  про  сплату  пені  за
несвоєчасну оплату продукції,  а зважаючи на те, що згідно із ч. 3
ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         пенею є неустойка, що обчислюється у
відсотках  від  суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання
за  кожен  день  прострочки  грошового  зобов'язання,  то  відмова
рішенням у справі про стягнення пені є неправомірною.

     Однак, так  як  належна  до сплати пеня значно перевищує суму
заборгованості  та   враховуючи,   що   відповідач   визнав   свою
заборгованість  і вживав заходи щодо її погашення,  прямі збитки у
позивача  відсутні,  господарський  суд  оскаржуваною   постановою
керуючись ч.  3 ст.  551 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         та п.  3 ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         зменшив розмір пені до 20 000 грн.

     Звертаючись до  суду   з   касаційною   скаргою,   відповідач
посилається   на   неправильне   застосування  судом  оскаржуваною
постановою норм права,  що регулюють види  забезпечення  виконання
зобов'язання.

     Перевіряючи юридичну   оцінку  встановлених  судом  фактичних
обставин справи та їх повноту,  Вищий  господарський  суд  України
дійшов  висновку,  що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.

     Обчислення пені як  виду  неустойки  відповідно  до  ст.  549
ЦК України  ( 435-15  ) (435-15)
          і як виду штрафних санкцій відповідно до
ст. 231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
         здійснюється у  відсотках  від  суми
несвоєчасно   виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен  день
прострочення   виконання.   Умова   договору   про   сплату   пені
застосовується з урахуванням положень зазначених вище норм права.

     Керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу  ТОВ  "Торговий  дім "Мстислав" залишити без
задоволення.

     Постанову від     18.01.2005     Київського      апеляційного

господарського суду у справі N 10/229 залишити без зміни.