ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2005 Справа N А-47/255-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Нововодолазької МДПІ Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 30.08.2004
у справі N А-47/255-04 господарського суду Харківської
області
за позовом ТОВ "Новоіванівський цукор"
до Нововодолазької МДПІ Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
від позивача:
Горкіна М.І. - за довіреністю від 18.01.2005 р. N 3
від відповідача:
Сліденко А.В. - за довіреністю від 05.03.2005 р. N 280/10/10,
Пікалов О.В. - за довіреністю від 05.03.2005 р. N 279/10/10,
Константиновський С.Л. - за довіреністю від 05.03.2005 р.
N 281/10/10
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
23.06.2004 р. (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
30.08.2004 р. (головуючий - суддя Лащенко Л.Д., судді -
Істоміна О.А., Погребняк В.Я.), позов задоволено повністю; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Нововодолазської МДПІ
N 31/23-31798892 від 13.02.2004 р. про застосування до позивача
штрафних санкцій в розмірі 1182520,84 грн.; стягнуто з відповідача
на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить
постанову Харківського апеляційного господарського суду скасувати,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні
позову.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування апеляційним
судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши
присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими
особами відповідача проведено планову документальну комплексну
перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного
законодавства за період з 12.02.2002 р. по 01.10.2003 р., за
результатами якої складено акт N 23-104/22 від 11.02.2004 р.
На підставі даного акту відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення N 31/23-31798892 від 13.02.2004 р., яким
визначив позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі
1182520,84 грн., яка складається зі штрафних санкцій за порушення
термінів розрахунків згідно п.4 Указу Президента України "Про
заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному
господарстві України" ( 227/95 ) (227/95)
, визначив граничний строк сплати
та попередив про наслідки несплати в установлений строк
податкового зобов'язання.
В межах процедури адміністративного оскарження податкове
повідомлення-рішення Нововодолазської МДПІ від 13.02.2004 р.
N 31/23-31798892 залишено без змін.
В акті перевірки вказано на порушення позивачем п.4 Указу
Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної
дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р.
N 227/95 ( 227/95 ) (227/95)
, суть якого полягала в тому, що ТОВ
"Новоіванівський цукор" не розрахувалося в терміни, визначені
даним Указом з сільгоспвиробниками.
Приписами статті 4 Указу Президента України "Про заходи щодо
нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві
України" ( 227/95 ) (227/95)
встановлено, що підприємства оптової та
роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують
інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції
та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового
комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше
наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки
постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому
порядку.
У разі використання цих коштів підприємствами оптової та
роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або
проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на
розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу
органами державної податкової служби у безспірному порядку
стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від
сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним
товаровиробникам.
Отже, за змістом даної норми для настання такої
відповідальності необхідні наступні умови: отримання с/г продукції
від товаровиробника; реалізація с/г продукції; отримання коштів за
цю продукцію (інкасована виручка); непроведення розрахунків з
товаровиробниками пізніше ніж наступного дня після зарахування
виручки на рахунки постачальників.
Суди, виходячи з системного аналізу діючих
нормативно-правових актів, дійшли цілком правильного висновку, що
інкасована виручка - це готівкові кошти, які надійшли в касу
підприємства та були здані до установи банку на розрахунковий
рахунок підприємства, після чого повинні бути перераховані
товаровиробникам агропромислового комплексу в установлені Указом
( 227/95 ) (227/95)
строки.
В акті перевірки зазначено, що позивач в вересні 2002 р.
згідно договору купівлі-продажу N КПБ-69 від 01.09.2002 р. придбав
в СТОВ "Агроном" цукровий буряк в кількості 1 507,455 т. на суму
293 395,95 грн. Розрахунки з СТОВ "Агроном" за цукровий буряк по
договору N КПБ-69 від 01.09.2002 р. позивач проводив з
10.09.2002 р. по 02.11.2002 р. товарнома-теріальними цінностями:
патокою, цукром, жомом та іншими ТМЦ. Згідно договору
купівлі-продажу N КПБ-59 від 10.09.2002 р. позивач придбав у СТОВ
"Колос" цукровий буряк в кількості 5 000 т на суму 957 850 грн.
Розрахунки за цукровий буряк по договору N КПБ-59 від
10.09.2002 р. позивач здійснював з 20.09.2002 р. по 10.09.2003 р.
Позивачем за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2002 р. отримано
грошові кошти за реалізований цукровий буряк в розмірі
4 885 930 грн.
На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку, що
позивач в порушення п. 4 Указу Президента України від
16.03.1995 р. N 227/95 ( 227/95 ) (227/95)
не розрахувався з
сільгоспвиробниками в терміни, визначені даним Указом.
Проаналізувавши висновки акту перевірки, на підставі якого
прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, суди дійшли
висновку щодо суперечливості даного акту. Так, в акті перевірки
відповідач не наводить причин, чому позивач, укладаючи договори
купівлі-продажу цукрового буряку, в подальшому розрахувався з
сільгоспвиробниками товарно-матеріальними цінностями, що потягло
таку зміну умов договорів, чи були ці зміни способу розрахунків
узгоджені сторонами, як ці зміни було оформлено і чи можна в
такому випадку вважати, що позивач порушив вимоги зазначеного
Указу Президента, оскільки на час отримання безготівкових коштів
умови договорів вже не передбачали розрахунку грошовими коштами.
Крім того, відповідач, роблячи висновок про отримання
безготівкових коштів на р/р позивача, не встановив, коли саме, в
яких розмірах, за якими цивільно-правовими договорами
(господарськими операціями) отримав ці кошти позивач, та чи це
саме ті кошти, які отримані за реалізацію сільськогосподарської
продукції, попередньо придбаної у сільгоспвиробників.
За таких обставин, колегія погоджується з висновками
попередніх судових інстанцій щодо відсутності у відповідача
правових підстав для висновку про порушення позивачем вимог п.4
Указу Президента України від 16.03.1995 р. N 227/95 ( 227/95 ) (227/95)
"Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному
господарстві України".
Окрім того, штрафні санкції нараховані відповідно до Указу
Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної
дисципліни в народному господарстві України" ( 227/95 ) (227/95)
не можуть
бути визначені сумою податкового зобов'язання в порядку,
визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги відповідача щодо
порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
30.08.2004 у справі N А-47/255-04 залишити без змін, а касаційну
скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції
Харківської області - без задоволення.