Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

Рибака В.В.

розглянувши у Феодосійської філії орендного підприємства

відкритому судовому “Кримтеплокомуненерго”

засіданні касаційну

скаргу

на постанову від 11.05.2005 Севастопольського

апеляційного господарського суду

у справі № 2-3/1088-2005 господарського суду

Автономної Республіки Крим

за позовом ВАТ “Крименерго” в особі структурного

підрозділу “Феодосійський район електричних

мереж”

до Феодосійської філії орендного підприємства

“Кримтеплокомуненерго”

Про вирішення переддоговірного спору

за участю представників сторін:

позивача не з’явились

відповідача Пампуха Г.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АРК від 17.02.2005 року частково задоволено заяву ВАТ “Крименерго” по переддоговірному спору. Вказаним рішенням частково задоволені вимоги позивача, про прийняття в його редакції пунктів договору на постачання електроенергії.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року рішення господарського суду АРК залишено без змін. У касаційній скарзі ФФОП “Кримтеплокомуненерго” вважає, що прийняті рішення суперечать нормам матеріального та процесуального права і тому просить їх скасувати.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановив та зазначив апеляційний господарський суд, відповідно до ст. 179 ЦК України (435-15) , при укладенні господарських договорів, сторони можуть визначати зміст договору на підставі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, або у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зі ст. 630 ЦК України (435-15) , договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Постановою НКРЕЕ № 28 від 31.07.1996 року “Про затвердження правил користування електричною енергією” (z0417-96) закріплена типова форма Договору на постачання електричної енергії.

З аналізу запропонованого відповідачеві договору № 21 на постачання електричної енергії, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку про відповідність його змісту положенням “Правил користування електричною енергією” та змісту Типового договору про постачання електричної енергії.

Що стосується посилань відповідача в скарзі на непідтвердженість факту надсилання протоколу розбіжностей на його адресу, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки із змісту листа від 24.09.2004 року вих. № 2297 на адресу Феодосійського району електричних мереж вбачається, що він є відповіддю на надісланий 26.04.2004 року збоку позивача протокол розбіжностей до договору № 21 на постачання електроенергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 644 ЦК України (435-15) якщо пропозицію укласти договір, в який не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. З матеріалів справи вбачається, що отримавши протокол розбіжностей 26.04.2004 року, відповідачем відповідь була надіслана на адресу позивача лише 24.09.2004 року. Термін у шість місяців не є нормально необхідним для підготування відповіді, а значно завищеним, у зв’язку з чим, судова колегія приходить до висновку про погодженість відповідача з надісланим протоколом розбіжностей.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що запропонований відповідачеві договір № 21 на постачання електричної енергії відповідає змісту Положення “Правил користування електричною енергією” та змісту Типового договору про постачання електричної енергії.

Щодо інших доводів касаційної скарги та відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Постанова апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою і відповідає матеріалам справи і тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р. у справі № 2-3/1088-2005 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.